Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб | Мир спорта
Мир спорта

The Beauty of Sports

Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб

15 мая 2017 admin 0 Comments

Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб


Sport Arena розбирає ситуацію, пов’язану із вильотом Блекберн Роверс із Чемпіоншипу.

Цьогорічний розіграш Чемпіоншипу, якщо порівнювати із Прем’єр-лігою, видався не менш цікавим. Ясна річ, що другий за значимістю дивізіон Англії за зрозумілих причин поступається «старшому брату», але от в контексті інтриги все склалося напрочуд захоплююче та із своєрідними родзинками – і це не враховуючи стадії плей-оф. Звісно, можна сказати, що, наприклад, Ньюкасл Юнайтед забезпечив собі цілком прогнозоване підвищення у класі, але навряд чи це стосується того ж Брайтон енд Хоув Альбіон – команди, що вперше за 34 роки гарантувала участь в АПЛ, між іншим, колективу, що свого часу ризикував потрапити до Національній Конференції. Варта уваги і ситуація із Астон Віллою та Лідс Юнайтед – по-перше, від Вілланів чекали, як мінімум, явної боротьби за місце у «шістці», а по-друге, це замість бірмінгемців ледве чи не зробив Лідс, який ось як уже тринадцять років безуспішно намагається повернутися до еліти. Однак найбільше здивували – а якщо бути точнішим – розчарували Ноттінгем Форест, Віган Атлетік, Ротерхем та особливо Блекберн Роверс.

Взагалі, дивитися на «дно» Чемпіоншипу дуже боляче, адже усі перераховані клуби із глибокою історією, а деякі із них ще не так давно перебували у АПЛ та навіть могли як слід «покусатися». Візьмемо, приміром, Віган – досить симпатичний колектив, що перемагав і Тоттенхем, і Саутгемптон, і Вест Гем, і, як би там не було, являється володарем кубка Англії 2013 року. Форест, хоч і вдалося врятуватися в останньому турі від трясовини у вигляді Ліги 1 (та і те за допомогою додаткових показників – забитих та пропущених м’ячів), але 21 сходинки від ноттінгемців точно ніхто не чекав – справа у тому, що непоганий старт сезону був затьмарений в подальшому абсолютно бездарною політикою президента Фаваза Аль-Хасаві.

Проте справжньою катастрофою став виліт Блекберна – на хвилиночку, однієї із шести (!) команд, що зуміла здобути чемпіонські медалі АПЛ. Нагадаємо, це сталося у 1995 році – тоді кольори ріверсайдців захищали Тім Флауерс, Тім Шервуд, Девід Бетті, Алан Ширер, Хеннінг Берг, Кріс Саттон, Стюарт Ріплі, а на тренерському містку «запалював» не хто інший, як сам Кенні Далгліш. Хто ж знав, що через двадцять два роки після карколомного тріумфу станеться ось такий, не менш карколомний колапс?

Зауважимо, що Блекберн до останнього хапався за рятівну соломинку, тому доля клубу вирішувалася у заключному турі – головному тренеру Тоні Моубрею була конче потрібна перемога над Брентфордом, при цьому, щоб залишитися, паралельно мав поступитися, або хоча б зіграти у нічию Форест у матчі проти Іпсвіч Таун. Синьо-білі виклалися на усі сто відсотків, здолавши опонента із рахунком 3:1, але Ноттінгем завдяки підтримці рідних стін на Сіті Граунд не схибив і впевнено розібрався із Іпсвічем 3:0. На очах гравців Волоцюг, що усвідомили фатальну новину, стояли сльози….

Хто ж винуватий у тому, що Блекберн спіткала біда? Давайте спробуємо розібратися, але розпочнемо не з поточного сезону, а повернемося у 2010 рік. Чому? Саме тоді, у листопаді 2010-го, Роверс був проданий індійській компанії V.H.Group, заснованій в 70-х роках минулого століття, яка піднялася на гребені економічного буму та спеціалізується на харчовій промисловості, вакцинації і утримує в Індії мережу пташиних фабрик – підприємець, бізнесмен Векантеш Рао для того, щоб стати повноцінним власником, в сукупності заплатив 46 мільйонів фунтів  (спочатку був зроблений транш у розмірі 23 мільйонів), або 73 мільйони доларів. Сума доволі незначна, але фанати Блекберна неабияк зраділи, коли родина новоспеченого президента повідомила, що готова вкладати солідні кошти та перетворить клуб у провідну силу чемпіонату.

Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб

Правда, треба розуміти, що іноземні інвестори на чолі – це не завжди добре. Чомусь уболівальникам здається, що коли, припустімо, той чи інший магнат купує клуб, то, значить, неодмінно варто чекати багатомільйонних витрат під час найближчої трансферної кампанії. Можливо, ця думка сформована внаслідок показових прикладів Романа Абрамовича чи шейха Мансура, але тут не все так просто – що Челсі, що Манчестер Сіті мають розписану на роки стратегію розвитку, бізнес-плани та давно приносять шалені прибутки.

Здається, що не останню роль відіграють менталітет, підхід до фінансів та мотиви – якщо для представників арабських країн марнотратство, в принципі, не є чимось дивним, то от активність того ж китайського ринку розпочалася тільки за підтримки держави у особі Сі Цзіньпіня. Суттєве зменшення податків та різноманітні бонуси для підприємців, які себто допомагають Піднебесній розвиватися у «футбольному» аспекті, у результаті вилилися у те, що зараз з їхньої подачі купуються Інтернаціонале чи Мілан. До речі, не факт, що в майбутньому азіати будуть так же сильно зацікавлені у футболі, коли вищезгаданий Сі Цзінпінь піде у відставку. Коротше кажучи, чи буде це дієвим – питання часу, однак часто подібні акції стаються банально для просування власного бренду, але аж ніяк не реалізації якихось спортивних амбіцій.

Схоже, що якраз у просуванні бренду та податкових благах і була зацікавлена V.H.Group. Звідки такі висновки? Підозріло, що дана компанія має представництво у 42 країнах світу, дочірні фірми, 162 фабрики та, до слова, пристойний фінансовий оборот – наприклад, дохід сімейства Рао в 2011 році оцінювався в 1,5-2 мільярда доларів – але при цьому на трансфери в 2016-му та 2017-му роках було виділено жалюгідні 250 тисяч фунтів . Вдумайтесь і прочитайте ще раз – 250 тисяч на два роки у Чемпіоншипі. Та Руні у 2014-му, згідно контракту, в тиждень заробляв 300 тисяч! Гадаємо, що сенсу далі пояснювати, чому Блекберн вилетів, просто немає – об’єктивно, колективу, зібраному із вільних агентів, вкрай важко нав’язати боротьбу навіть за виживання.

«Запрошення вільних агентів – це наша головна валюта. Якщо ви маєте хороших гравців, то виграєте матчі. Якщо у вашому розпорядженні погані гравці, ви втрачаєте очки і можете опинитися у невигідному для себе становищі,– поділився міркуваннями колишній нападник Волоцюг, тріумфатор 1995 року Кевін Ґаллахер. – Ми починаємо все з нуля, і знали, що нас чекає Ліга 1».

Природно, що Тоні Моубрей не мав наміру критикувати чи звинувачувати своїх підопічних, просто все, як то кажуть, пізнається у порівнянні – сім років тому ситуація виглядала куди оптимістичнішою. Ось що Рао заявив у пресі в січні 2011-го:

«Наші цілі прості – ми хочемо зробити уболівальників щасливими. Якщо потрібно інвестувати – ми інвестуємо. Дозвольте внести ясність – гроші для нас не є проблемою. Я не збираюся обіцяти конкретні цифри, але якщо нам, припустимо, треба витратити 5 мільйонів фунтів , то ми їх витратимо. Якщо потрібно 10 мільйонів фунтів , 15 чи 20 мільйонів, то ми це зробимо, адже не йдемо на компроміс із якістю. Ми готові витрачати багато і за раз».

Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб

На питання – навіщо індійцям Блекберн? – Векантеш відповів дещо туманно та із нотками популізму: «Інтерес до футболу в Індії постійно зростає. Впродовж п’яти найближчих років він перейде у бум, бум – у експансію, а експансія стане масовим явищем». Хм, зараз на дворі травень 2017-го, а чомусь із Індії про прогнозовані «бум та експансію» ні слуху, ні духу.

Те ж саме треба зауважити про «50 мільйонів фунтів », які функціонер нібито надав на комплектацію складу в зимове трансферне вікно 2011 року, адже, попри обіцянки, було витрачено лише смішні 5,5 мільйонів. Добре, давайте звернемо увагу на перший повний сезон Синьо-білих під керівництвом Рао – ним став розіграш АПЛ 2011/12 (хіба не символічно, що за його підсумками Блекберн одразу відправився у Чемпіоншип?). Так от, всього на потреби команди пішло трохи більше 20 мільйонів, що явно ще тоді натякало на те, що такими темпами Волоцюги не скоро стануть «провідною силою чемпіонату».

На жаль, V.H.Group не обмежилася суперечливими рішеннями стосовно фінансів – також Рао вдалися до нелогічних перебудов у тренерському штабі, вже через місяць свого управління, у грудні 2010-го, вказавши на двері Сему Аллардайсу, людині, завдяки якій Блекберн до того демонстрував більш-менш непогані результати (як факт, у сезоні 2009/10 Роверс фінішували на 10 місці). Чому? Навіщо? За що?

Власниця компанії Venky’s London Limited Анурадха Десаї, сестра Векантеша Рао, що зайняла президентське крісло Блекберна, пояснила звільнення Великого Сема так: «Ми не маємо нічого проти Сема, просто хочемо, щоб команда ставала сильнішою і йшла вгору в чемпіонаті. Ми бажаємо вивести Блекберн на п’яте-четверте місце, а то й вище! Ніяких претензій до Аллардайса, у нас всього лише різне бачення розвитку клубу. Ми хочемо, щоб команда показувала хороший футбол, щоб матчі були цікавими, щоб ми перемагали, а в складі грали сильні виконавці. Фани повинні довіряти нам, тому що ми працюємо на благо клубу».

З цим можна було б погодитись, якби Роверс та Десаї запросили після Аллардайса топового чи перспективного спеціаліста, але ним, натомість, став шотландець Стів Кін, що до пропозиції із Блекберном, працював у Фулхемі, Реал Сосьєдаді та Ковентрі Сіті, втім тільки у якості помічника головного тренера. Тобто, виходило так, що Рао видали карт-бланш фахівцеві, що досі самостійно не керував командою, але при цьому, очікували від нього «п’ятого, четвертого, а то і вище» місця.

Блекберн Роверс: як некомпетентність знищує клуб

До слова, про інцидент згадав сер Алекс Фергюсон у автобіографії, відзначивши наступне: «Через кілька тижнів після викупу акцій команди нові власники звільнили Аллардайса, що був менеджером клубу протягом двох останніх років. Сем, керуючи клубом із мізерним бюджетом, завжди намагався розташувати його якомога вище в таблиці АПЛ.

Рао найняли агента Джерома Андерсона в якості консультанта, звільнили Аллардайса, і поставили замість нього його помічника Стіва Кіна. Потім, щоб наочніше показати світу свою неспроможність у футбольному менеджменті, Рао наполягли на тому, щоб до кінця свого контракту Кін постійно вилітав на зустрічі з керівництвом в Індію. Дещо пізніше Кін був звільнений, а замість нього був поставлений колишній гравець Юнайтед, Хеннінг Берг. Він подзвонив мені відразу після того, як йому запропонували роботу. Я попередив його про власників, але він рвався на це місце після того, як його звільнив норвезький Ліллестрем. Через 75 днів індуси звільнили і його, але суд змусив їх виплатити 2,2 мільйони фунтів за розрив контракту».

Фергюсон влучно підкреслив кілька аспектів – це неспроможність V.H.Group бодай якось керувати клубом та сам факт того, що із керівництвом складно зв’язатися та вирішити будь-які нагальні питання.

«Я не знаю власників. Так, я намагався із ними зв’язатися – повірте мені! Перший і останній раз я говорив з ними, коли Сем Аллардайс у 2010 році пішов у відставку», – розповів нещодавно журналіст та радіокоментатор BBC Lancashire Енді Беєс.

Гадаєте, щось змінилося із часом? Минулого тижня Тоні Моубрей зізнався, що «ніколи не зустрічався із власниками, а говорив з ними тільки два рази по телефону». Та і на звістку про те, що Блекберн скандально вилетів Venky’s London Limited відреагувала стримано та шаблонно: «Ми співчуваємо, підтримуємо уболівальників і сподіваємося, що Блекберн скоро повернеться». От кого-кого, а уболівальників необхідно підтримати – прихильники Роверс вже не один рік намагаються вплинути на Векантеша, але безуспішно. Сумнівно, що вони зраділи, коли в червні 2016-го стало відомо, що борги клубу складають 106 мільйонів фунтів. Рао поінформували громадськість, що готові розібратися із кризою, але розбираються із нею і досі.

«Індуси просто не розуміються у футболі. У трьох останніх менеджерів – Тоні Моубрея, Пола Ламберта та Оуена Койла – були повністю зв’язані руки», – додав Ґаллахер.

Моубрей, призначений у лютому, зробив усе можливе, щоб уникнути краху, але 11 залікових балів у п’яти останніх турах Чемпіоншипу не вистачило для порятунку. Та і взагалі, слід визнати, що цей 53-річний англієць витиснув із Блекберну все що можна – за п’ятнадцять матчів він набрав двадцять два очка. Тоні готовий залишитися у команді і вирушити у Лігу 1, та перепоною виступають Рао – по-перше, тренер не знає, чи Рао ще на нього розраховують, а, по-друге, є небезпідставні побоювання, що Синьо-білі, з огляду на більш ніж стомільйонний дефіцит, ризикують припинити існування. «Це дуже складно»,– підтверджує Моубрей.

Підбиваючи підсумки, скажемо – з 2010 року в Блекберні змінилося сім тренерів, лише двоє із яких перебували на посту два повних сезони. І ось тепер команда, що до індійського впливу встигла повернутися із Чемпіоншипу у розіграші 2000/01, виграти Кубок Ліги, двічі прийняти участь у Кубку УЄФА, раз у Кубку Інтертото та набути статус якщо не залізобетонного, то точно впевненого у власних силах «середняка», буде грати в третьому дивізіоні вперше за 42 роки. Прикро, що некомпетентність людей, майже не зацікавлених у футболі, руйнує такий відомий англійський клуб. А ви ще кажете, що подібне – некомпетентність та незацікавленість – можна побачити тільки в Україні.

Previous Post

Next Post

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *