Дочекатися повернення. Хорватський репортаж Sport Arena

24 марта 2017 admin 0 Comments

Sport Arena пропонує відчути атмосферу Загреба напередодні матчів збірних Хорватії та України.

«Кожна жаба своє болото хвалить» — ця українська приказка, напевне, актуальна по всьому світу, незалежно від країн та менталітету народів. Це в спокійній обстановці сторони можуть дотримуватися всіх нюансів толерантності та «відвішувати» компліменти. А коли справа доходить до суті та на перший план виходить бажання лідерства/домінування чи т.п., кожний підсвідомо буде виокремлювати себе та свої плюси.

«Кожна жаба», «своє болото», «хвалить» — все це окремо та водночас разом стосується і сьогоденного Загреба, який готується прийняти один з найважливіших матчів хорватів у відборі до ЧС-2018 — проти України.

Приходь опівдні до гармати…

Як слово «болото» може стосуватись такого гарного міста, як Загреб? Напряму — ніяк, столицю Хорватії з її стародавністю та охайністю таким епітетом ніяк не похрестиш. Проте в самому Загребі не заперечують свою певну провінційність та «мілкуватість» відносно великих міст більшості країн Європи, не надаючи Загребу великого статусу та всіх супутніх якостей.

Але що тут приховувати, Загреб дійсно малий та скромний: великих доріг в центрі та біля нього майже нема, багатоповерхівками теж не всіяно (лише декілька сучасних хмарочосів), а левову частку будівель спроектував один архітектор. Та й сам місцевий дух наче очищений від притаманної нам міської метушні, запізнень та нервів. Так, тут нема часу «пік», а вже о 10-й вечора все тихо, як у Києві о другій ночі.

Чи то менталітет та спосіб життя, чи благополуччя Хорватії робить Загреб та його жителів явно нетиповими для нас. Більшість з тих, хто потрапляє сюди вперше, точно переймається думкою, що в жителів цього місця нема проблем та зайвих клопотів.
Можливо, тут Загреб рятує його невеликий масштаб та відсутність ефекту мегаполісу — за площею хорватська столиця поступається українській приблизно в 0,25 рази, а за кількістю населення взагалі — майже в 3,5 рази. Так, Загреб — столиця, але це ні про що не говорить: апаратам управління чудово вистачає місця в декількох будівлях центру міста. А так, як співав покійний Скрябін, «кілька спальних районів, посередині річка Дніпро…». І хоча в Загребі річка (Сава) лише на окраїні, та масштаби міста доволі невеликі, а центр можна обійти за годину-півтори (і при цьому нічого не пропустити). А у вечірній час Загреб взагалі дуже нагадує Львів та місцями — Одесу.

Як і належить такому місту зі стародавньою історією, тут свій «базовий» повний набір: єдиний та визначний католицький собор, старовинний центр із вузькими вуличками та гарним оглядовим майданчиком, архітектура з часів Австро-Угорської імперії.

Проте, у Загреба є своя традиція-символ, яка не просто десь зображена чи поставлена у вигляді пам’ятника, а й дійсно жива та оригінальна. Кожного дня (!) вже протягом багатьох десятків років із однієї з фортець опівдні стріляє справжня гармата! І не салютна чи т.п., а справжнісінька військова гармата (правда, стріляє вона вже не ядрами, а дає холостий залп за допомогою карбіду). Тут наче й нема нічого мега-оригінального, але кожного дня люди (місцеві та туристи) приходять до гармати в очікуванні її пострілу — чудовий спосіб об’єднати міських жителів, чи не так?

Загалом же не можна шкодувати, якщо потрапив до Загребу. Так, на декілька днів тут може і не знайтися різноманітних занять, але на одноразову коротеньку подорож — це місто що треба. Як і для ока, так і для душі, яка явно відпочине від метушні великих мегаполісів.

«Місячне сяйво» Максіміру

Щодо слова «хвалить» з вище згаданої приказки. Тут справа більше не в Загребі чи самій збірній Хорватії, а у всьому хорватському футболі та протиставлені його футболу інших країн. Завдяки гарній роботі з молоддю та великій кількісті футболістів у топ-чемпіонатах Європи, збірна Хорватії сьогодні піднялася на чималий рівень (явно випередивши всіх своїх «родичів» по екс-Югославії). Тому й самі хорвати говорять про свою збірну та міжнародні виступи впевнено, сміливо та з певними претензіями на великі результати.

От і зараз у Загребі майже ніхто не сумнівається, що сьогодні Хорватія переможе Україну. «Так, у вас непогана збірна, але наша команда зараз на високому рівні і має добиватися максимального результату». За розмовами відчувається, що Хорватія безумовно заб’є та переможе, і питання лише в кількості голів та можливих пропущених м’ячах від України.

В даному випадку свій ефект вносить повернення вболівальників на матч збірної. Як пам’ятаємо, перші два домашні матчі відбору на ЧС-2018 Хорватія провела при порожніх трибунах через дискваліфікацію від ФІФА. І поєдинок проти України стане для хорватів першим, коли вони знову зможуть повернутися на трибуни в матчах національної команди. Здебільшого в Хорватії чекають на поєдинок з Україною саме цьому, і саме фактор вболівальників бачать як визначальний в сьогоднішній битві. «Вболівальники поженуть команду вперед, і «клітчаті» фактично на крилах полетять забивати» — ось такий прогноз на завтрашній матч доводилось чути декілька раз.

Тому і рівень очікування підвищений, і роль поєдинку змінена — тут Хорватія має немов знов заграти на повну котушку та почати йти до великих перемог на головній арені країни. Що ж, всі ресурси у хорватів для цього є — побачимо, як пройде гра вже з уболівальниками.

Вчора ж Максімір ще пустував, прийнявши лише передматчеві тренування команд. Хоча на генеральну репетицію перед матчем це ніяк не було схоже: звук від роботи на полі розсіювався в пологій чаші стадіону, а світло прожекторів ніяк не асоціювалося з великою подією. Йоо блідо-зелений відтінок більше нагадував потужне місячне сяйво, чим сучасні прожектори (насправді, це одна з проблем Максіміру — освітлення тут застаріле та явно гірше, аніж на багатьох стадіонах України).

550 чоловік охорони, і ніяких волонтерів

Окрім аншлагу серед своїх вболівальників Хорватія чекає і чималого десанту з України — по різним даним, український фан-сектор складатиме біля 1500 осіб. І це не враховуючи того, що серед «клітчатих» трибун має вистачати і синьо-жовтих вкраплень — на матч вже купили квитки люди з нашої діаспори в Спліті, Рієці та інших містах. Адже українців багато повсюди, і саме завдяки цьому збірна України отримує додатковий козир.

Більше 30-ти автобусів уболівальників здолало близько півтори тисячі кілометрів, щоб підтримати синьо-жовтих. І схоже, що цей поєдинок може стати одним із найвідвідуваніших українськими вболівальниками гостьових матчів за останні роки. До того ж, цього разу наші підійшли до справи більш ніж грунтовно: разом із численним десантом організоване і фан-посольство, і матч між фанами двох країн, і була запланована фанатська хода (але в результаті хорватська поліція не дала дозволу на проведення фан-маршу з огляду на безпеку). Як то кажуть, лише приходь та вболівай.

Тому нема сумніву, що сьогодні Загреб зануриться в футбол, а значною частиною цього занурення стане «зафарбування» в синьо-жовті кольори.

Ну а поки Загреб вже наповнює весна, і неквапливий місцевий ритм без проблем справляється з футбольним ажіотажем. Впорається? Безперечно, тим паче із свіжою пам’яттю про недавню дворічну дискваліфікацію та пусті трибуні. До того ж, готуються хорвати до футболу більше традиційними методами: 550 чоловік найманої охорони зі спеціально навченими стюардами (і ніяких волонтерів) і робота поліції навіть у ролі супроводів маленьких груп в екскурсіях. Але, сподіваємося, більшого від правоохоронців і не знадобиться.