Коропецький: «Хочемо, щоб у «маленькій Швейцарії» відбувалися матчі Прем’єр-ліги»
6 октября 2017 admin 0 Comments
75 Украина
В избранное
06 октября 2017, 14:07
Коропецький: «Хочемо, щоб у «маленькій Швейцарії» відбувалися матчі Прем’єр-ліги»
Артур Валерко
Коропецький: «Хочемо, щоб у «маленькій Швейцарії» відбувалися матчі Прем’єр-ліги»
Коропецький: «Хочемо, щоб у «маленькій Швейцарії» відбувалися матчі Прем’єр-ліги»
https://sportarena.com/wp-content/uploads/2017/10/5e81adcdf6690d18b879ba6f59062981d7a410d2153862da804243f16a6ff5cf-1200×465.jpg
Вінгер Колоса Василь Коропецький в інтерв’ю Sport Arena розповів про становлення ковалівського клубу та свої виступи у складі команди, що пройшла всіма щаблями з низів до професіонального футболу.
…
- Vkontakte
- Google Plus
Вінгер Колоса Василь Коропецький в інтерв’ю Sport Arena розповів про становлення ковалівського клубу та свої виступи у складі команди, що пройшла всіма щаблями з низів до професіонального футболу.
У минулому турі Колос переграв Волинь, а Василь Коропецький став автором переможного голу. І нині, коли ковалівська команда проголосила стратегічну мету – працювати над підвищенням у класі та виходом у Прем’єр-лігу, 31-річний фланговий форвард є одним із лідерів та найважливіших гравців Колоса.
При цьому Василь – один із найбільш відданих старожилів цього молодого клубу. Ще п’ять років тому він прийшов у ковалівський Світанок – клуб-предтечу Колоса, разом із ним прокрокував всіма щаблями. Від змагань Васильківщини, від чемпіонату Київської області та всеукраїнських аматорських змагань – до звання чемпіона Другої ліги в дебютному сезоні та нинішнього становлення у Першій лізі, де Колос також тримається серед лідерів.
Коропецький із Колосом тричі ставав чемпіоном Київської області та володарем Суперкубка Київщини, одного разу виграв Кубок області. Став бронзовим призером аматорського чемпіонату України. Здобув золоті медалі Другої ліги ПФЛ. Про виступи у складі ковалівської команди, передчуття зростання та свою історію в ковалівській команді Василь розповів нашому сайту.
«Не уявляю себе у футболці іншого клубу»
– Ми перед сезоном вважали Колос одним із фаворитів чемпіонату. А що говорять у самій команді? Яка мета стоїть на цей чемпіонат?
– Наша структура клубу, наш президент, наші тренери і ми самі ставимо перед собою максимальні цілі – прагнемо вийти у Прем’єр-лігу! Андрій Анатолійович Засуха і все керівництво клубу хочуть, щоб у мальовничій Ковалівці (у «маленькій Швейцарії», як її називають в Україні) відбувалися матчі Прем’єр-ліги і я думаю, що ми досягнемо цього.
– Погодитеся, якщо скажу, що від колишнього Колоса вже залишилося не так багато? І навіть порівняно з Другою лігою, не кажучи про аматорські часи. А яка команда вам особисто більше подобається?
– Так, я згоден що нас, старожилів колективу, які грали ще з аматорських часів, лишилося зовсім мало. У мене різні спогади про ці команди – від часів аматорів і до Другої ліги в нас не сильно мінявся склад, бо керівництво клубу і наш головний тренер Руслан Володимирович Костишин вирішили дати нам шанс, щоб ми попробували свої сили у професійному футболі.
Це було доволі цікаво, бо у нас була така команда, що більшість футболістів давно грали на професійному рівні, чимала кількість наших гравців зовсім не виступали на професійному рівні до часу дебюту з Колосом. А Перша ліга особисто для мене – це набагато серйозніший рівень футболу.
А щодо того, яка команда подобається… Знаєте, прощатись з хлопцями, які з тобою в одному колективі, в одній великій сім’ї, завжди важко, але футбольне життя – воно таке. Радий, що колектив у нас зберігається дружний і з колишніми одноклубниками також товаришуємо.
– Нині важко уявити вас не в Колосі, а Колос — без вас. А з чого почалася ваша історія з цією командою? Коли вперше вийшли на поле в футболці Колоса?
– Я себе також не уявляю у футболці іншого клубу! Я приєднався до клубу, ще коли він виступав на аматорському рівні. Колос вперше заявився на чемпіонат Київської області, але я пропустив перше коло, бо ще грав у Скалі. Але, попрощавшись остаточно з Другою лігою, надалі вже був зосереджений суто на справах ковалівців.
«Колос став сильнішим, але й Перша ліга слабкішою не стала»
– Команда дуже серйозно змінилася цього літа. Вважаєте, стали сильнішими?
– Так, вважаю, що ми стали сильнішими – прийшло багато хороших виконавців. Але, якщо судити по турнірній таблиці, то не все так, як би хотілося нам, але я думаю, що ми все виправимо. Це в наших силах!
– Перша ліга відпустила нагору Іллічівець та Верес. За вашими відчуттями, вона стала сильнішою чи слабкішою в новому сезоні?
– На мою думку, вона слабкішою не стала – у Першій лізі дуже хороший рівень футболу!
– Ваші тренери відзначають, що відколи стало відомо про завдання, на Колос стали ще особливіше налаштовуватися. Відчуваєте це?
– Ну, не знаю… Може, це ми собі так придумали – але справді таке відчуття, що команди по-іншому тепер налаштовуються на Колос.
– А як Ковалівка готується до нового рівня? Чули, у вас на стадіоні плануються якісь роботи…
– Андрій Анатолійович налаштований на Прем’єр-лігу. Наше діло, футболістів, грати футбол, але знаю, що роботи ведуться.
– Перше коло майже закінчилося. З ким все-таки гралося найважче?
– Для мене – з Рухом. Це був перший тур і на рідній Львівщині, був такий хороший спортивний накал на футбольному полі.
– Чого не вистачає Колосу, щоб бути одним із лідерів? Арсенал, не в образу буде сказано, за складом навряд чи переважає вас і Десну…
– Як я й казав, у нас хороша команда і дуже хороші виконавці. Але це – футбол, неможливо все передбачити. Таке буває в футболі! Будь-яка ситуація виправляється, думаю, що все в нас вийде!
«Динамівські ветерани запитували: «Вася, а де ти чеканив по дітях?» і називали самородком»
– Раніше ви забивали більше. З чим це пов’язано – рівень турніру вищий чи на команду стали більше грати?
– Рівень Першої ліги справді дуже хороший – всі команди стараються здобувати очки, ніхто тобі їх не дарує, тому не завжди виходить так, як би хотілось. Зрозуміло, що якщо партнер знаходиться в кращій позиції для того, щоб вразити ворота, то потрібно віддати партнеру. Ми ж одна команда і все робимо разом, щоб досягнути однієї цілі!
– Як взагалі потрапили на Київщину у такому молодому віці й чому грали тут, а не в не менш сильному чемпіонаті Львівщини?
– Я поступив у 2003 році у Київський Національний Медичний Університет на факультет стоматології і так почалась вся історія. І можливості грати футбол в столиці, зрозуміло, більші, аніж у мене дома були. Так і почалося футбольне життя на Київщині – важко було суміщати навчання у медуніверситеті й футбол, але були люди, які розуміли мене. Це Олександр Андрійович Канюра, зараз уже професор, а тоді був зам декана. Я йому вдячний за розуміння й підтримку.
Поступово мене почали запрошувати у різні команди, і не тільки великий футбол, а й міні, пляжний. Коли я вчився, то грав відразу на три області – Київську, Львівську,Тернопільську. Із них всіх найсильніша була на той час Львівська – там були дуже потужні команди, які привозили з команд майстрів на область досвідчених і перспективних футболістів. Так було можна на той час – цим і користалися.
– Чи правда, що гравець на аматорах раніше міг за тиждень зіграти якихось 6-7 матчів у кількох турнірах? Як при цьому зберегли себе в такому ритмі?
– Це так і було: грали зранку в одній команді, а ввечері уже один проти одного, але при тому разом їхали на гру! Тепер я не розпиляюсь і стараюсь слідкувати за собою і бути професіоналом.
– Ваш особливий спогад – самобутня команда Ірпінь (Гореничі), де ви були наймолодшим посеред зірок українського футболу і з якою вигравали Кубок України серед аматорів. Як там гралося?
– Це було для мене як сон – я міг тільки мріяти про таке, щоб грати поряд з такими іменитими футболістами. Там грали мої кумири дитинства – Сергій Ребров і Віталій Косовський! Багато розумних порад мені давав Сергій Нагорняк. Одного разу ми їхали на гру, і Анатолій Безмертний в мене запитує: «Вася, а де ти чеканив по дітях?» Я так подумав і кажу: «Та ніде, в місцевій спорт школі». Він відповідає: «Так ти самородок!» Ми до сих пір сміємося з цього моменту:)
«Відколи старший брат взяв з собою на тренування, я сказав, що також буду займатись футболом»
– До Колоса ви грали за друголігову Скалу (Стрий). А були ще спроби закріпитися в професіональному футболі? Невже були клуби, які могли не помітити Василя Коропецького під час перегляду на зборах?:)
– Так, я виступав за Скалу три сезони – там була у нас також дуже дружня команда, я до сих пір з радістю згадую цей час. Там було дуже комфортно, для молодих футболістів там хороша школа. Також я їздив на перегляди в алчевську Сталь і ПФК Суми, але не зумів там закріпитись…
– Колос зі сторони – це така сімейна команда. Фанати з фірмовими піснями, тісне коло гравців, своя тусовка… Так і є?
– Це дійсно так і є! Вболівальників у нас, можливо, не так багато, але вони живуть Колосом. Це дуже приємно, коли вони їдуть до нас на ігри в свій вихідний день, який вони можуть провести з сім’ями, з друзями десь в іншому місці, але вони вибирають футбол. Дякую їм від всієї команди!
– Як Колос проводить дозвілля? Випадково, у ковалівському льодовому палаці в хокей не шпилите?
– Ні, у нас немає фанатів хокею. Ми збираємося з хлопцями просто так – поспілкуватись, посидіти десь в спокійній обстановці.
– Це ж прекрасно, коли команда зустрічається не тільки по роботі. А хто у вас головний по жартах?
– Зрозуміло, що Сергій Олександрович Простімкін! Він наш безперечний лідер по жартах! Це легенда українського футболу, ми його дуже поважаємо і цінуємо, він просто шедевр!
– Що змінилося у вашому розкладі дня з поверненням на професіональний рівень?
– Ну, кардинально нічого не помінялось – просто я став більш уважніше відноситись до своєї роботи.
– Задоволені, що граєте нині в Першій лізі? Не маю сумнівів, що жодна багата команда Львівщини чи Київщини не відмовилася б задіяти вас на аматорському рівні, де не треба так тренуватися і багато їздити…
– Дуже задоволений! Вдячний тренерському штабу, який довіряє і вірить в мене, в футболі це дуже важливо. Я спілкуюсь з багатьма аматорськими командами, де я виступав раніше. Зрозуміло, що вони не проти, щоб я грав за них, бо якщо людина кожен день тренується – вона в хорошій фізичній формі. Але нині я зосереджений лише на завданнях Колоса.
– До чого прагнете в футболі?
– Моя ціль з Колосом – досягти, в першу чергу, виходу в Прем’єр-лігу. І не зупинятись на досягнутому – рухатись завжди вперед. Це основний мій девіз!
Бліц
— ваш перший тренер?
Ігор Романович Чикіль. На жаль, його уже немає з нами, але пам’ять про нього майорить у рідній Золочівщині. Він працював у місцевій ДЮСШ, і щороку проводяться турніри у його пам’ять. Він заслуговує на таку повагу від своїх учнів!
— ваші батьки пов’язані з футболом?
мій батько дуже любить футбол, але виступав не серед професіоналів, а на обласному рівні Львівщини, керував командою у тому селі, де вони і зараз проживають і де я робив свої перші кроки у футболі (це село Вороняки Золочівського району). А мама у мене не має ніякого відношення до футболу, в неї бізнес, ринок – це її стихія.
— улюблена команда, гравець?
Барселона і Мессі
— улюблений гол?
улюблений гол – забитий в падінні через себе! Таке також траплялося також у моїй кар’єрі
— найбільш пам’ятний матч?
це матч проти Вереса у Другій лізі на їхньому полі, у Рівному. Також хорошою видалася гра з Десною в Чернігові цього сезону
— момент (або матч, або турнір), після якого полюбили футбол?
я думаю, що це момент, коли мій брат (на 4 роки старший) ішов на тренування і взяв мене, 5-річного, з собою, бо не було з ким залишити дома:) Відтоді я сказав, що також буду займатись футболом!