КІЛЬЧИЦЬКИЙ: «Викинули з машини мої речі, сказали: «Іди лікуйся!»

27 апреля 2017 admin 0 Comments

Біатлоніст збірної України розповів Sport.ua про своє таємниче зникнення

В біатлоні тривають «літні канікули». Спортсмени готуються до головного старту кар'єри — Олімпійських Ігор, що відбудуться вже наступного року в Пхьончангу. Та є людина, яка ще три місяці тому робила такі дива в естафеті, що сам «кулеметник» — Сімон Едер міг позаздрити 17-ти секундній «стійці» Віталія Кільчицького! Зараз Віталія немає ні в заявці команди на підготовку до Олімпіади, ні в заявці команди-«Б».

З цього приводу біатлоніст збірної України дав відверте інтерв'ю, спеціально для Sport.ua

— Нещодавно оголосили склад команди на наступний сезон: тебе немає ні в складі, що готуватиметься до Олімпійських Ігор, ні в заявці команди-«Б»…

— Мені сказали, що контракт зі мною не підписують. Чому? Бо я посварився з тренерами. Вони сказали, що я — якийсь неадекватний. І виходить, через ту сварку мене не хочуть брати в команду, хоча ми посварились лише 15 хвилин…

— Після етапу в Рупольдингу сезон для тебе закінчився. Як це сталося? 

— В Рупольдингу ми бігли спринт, я зайняв там 47-ме місце, то в персьюті мав би нормальні шанси в залікову зону потрапити, а мені кажуть: «Тренуйся до Антхольцу, персьют не біжиш». Потім ми в Австрії готувались до етапу в Антхольці. Тренери сказали: «Ні, ти там естафету не біжиш, ти біжиш 20-ку і їдеш на чемпіонат Європи». На чемпіонат світу вже тоді мене не хотіли брати — хотіли Жирного брати. Якби Жирний хоч щось показував, а то він не набрав ні одного очка, а в мене — 39 очок — то є різниця? Я розумію, що Жирний рік-два тому, коли була Бєлова, трішки там бігав — без проблем. Через ту сварку мене і вивезли з змагань…

Ми бігаємо за 10 тисяч гривень, а Жирному платять десь під 35 тисяч гривень — то є різниця? Я бігаю за 10 тисяч, а він за 35 тисяч — Жирний результатів не показує, а я — показую

— Через що посварились? 

— Тому що мене не хотіли ставити в Антхольці в естафету, а хотіли ставити Жирного. Тоді я задав питання: «Чому ви замість мене ставите Жирного, який ні одного очка на Кубку світу не набрав?», на що вони мені відповіли: «Ми так вирішили. Ти нормально біг, тепер ми хочемо його випробувати».

Ви розумієте, що ми за кожну естафету десь дві тисячі доларів заробляємо. Ми бігаємо за 10 тисяч гривень, а Жирному платять десь під 35 тисяч гривень — то є різниця? Я бігаю за 10 тисяч, а він за 35 тисяч — Жирний результатів не показує, а я — показую. Я кажу, мовляв, дайте мені заробити хоч на цих естафетах… В такому плані в нас вийшла ця сварка, і після того вони вирішили, що я дуже сильно мудрий, неадекватний, бо я такі питання задаю, а маю сидіти тихо…

Тренеру в збірній дають три тисячі доларів, уявляєте? І він вирішує: чи Кільчицький буде бігати, чи не буде. Він прийшов на рік часу і вирішує, чи бігати мені. Я до нього бігав 15 років, і майже кожного року змінювався тренер, а він мене виганяє… 

— Що відбувалось далі? 

— Далі мені сказали поїхати в Буковель на два дні — готуватись до чемпіонату Європи. Я подумав, що добре. Якщо хочете, щоб я два дні в Буковелі потренувався, заспокоївся і їхав на першість Європи… Висадили мене десь в Мукачево, викинули з машини всі мої речі, сказали: «Який чемпіонат Європи? За тобою тато приїде, забере тебе. Іди лікуйся в психіатра!». Я пішов, полікувався, походив до психіатра, поговорив з ним. Він мені сказав: «Нічого там немає, в тебе нормальний стан, ти адекватно задав питання і хотів отримати відповідь. Просто тобі її не дали і в тебе вийшов збуджений стан…». 

— Назад в команду Вас не хочуть брати вже? 

— Не хочуть брати! Я то хочу бігати… Кажуть: «Ми тобі гвинтівку в руки боїмося дати». Хоча я їм не погрожував. Ми посварились 10-15 хвилин, бо я хотів на питання почути відповідь, і на тому все закінчились. А вони кажуть: «Ні-ні, в тебе нервові зриви можуть бути…». 

Ви ж зрозумійте, що вони довели мене до того нервового зриву, бо не могли дати відповідь. Я — одинак. В мене ні тренера немає, нікого, щоб за мене хтось постояв — от і все. Довели мене до такого стану, що я навіть говорити з ними адекватно не міг. 

Говорив з Бринзаком, то він казав: ти — неадекватний, тобі не можна в руки гвинтівку давати… всі проти тебе!

— Як я розумію, Вас навіть в команду-«Б» вже брати не хочуть? 

— Взагалі нікуди! Кажуть, щоб йшов в лижні гонки. Я і кажу їм: «Може мені ще в шахи піти грати, через те, що ви так захотіли?» Говорив з Бринзаком, то він казав: ти — неадекватний, тобі не можна в руки гвинтівку давати… всі проти тебе!». Питаю: «Хто проти?» — «Тренери». Далі йду до тренерів — вони кажуть, що «всі «за», але то Бринзак все вирішує», підходжу до Бринзака, а він каже, що «то все тренери вирішують», — ось так один на одного все скидають.

Роблять з мене дурня, наче я щось їм винен, щось на них говорю… Я ж порівнюю цю ситуацію: є спортсмен, який біжить, а є спортсмен, який не біжить — як можна ставити того, який взагалі не біжить в естафету на Кубку світу? Місце в естафетній четвірці треба якось заслужити. Я йшов до того, щоб потрапити з Кубку IBU в основну команду, а потім ще в естафету п'ять років — для того, щоб брати участь в естафетах. І вважаю, що нормально виступав на них… 

— Так. В тому ж Рупольдінгу Ви провели близкучий етап в естафеті, пройшовши обидва вогневі рубежі «чисто», а стрільбу стоячи відпрацювали за 17 секунд! Можна сказати, що 4-те місце команда здобула завдяки Вам… 

— Так, і воно ось так потроху йшло. А взяти, і після Рупольдінгу відправити в психлікарню — чи нормальні це люди? 

— Хто ж насправді закрив Вам дорогу в збірну? 

— Я зрозумів, що то все Бринзак, бо я був написав, які гонорари тренери отримують, а ми, спортсмени, за 300 баксів бігаємо — то нам треба і «хімії»… в мене була вже на межі розлучення жінка, то казала: «Ти своїми змаганнями доведеш себе, тебе ніколи вдома немає, гроші вкладаєш, вже основна збірна України — ні берега, ні краю не видно…». 

А екс-росіянам дають по тисячі баксів, навіть ще… ну, 1500 доларів вони десь мають. То я розумію, що вони себе вільно почувають, бо за них все вирішують: всі білети додому, перельоти. Кожен збір, наприклад, ми літом тренуємося 15 днів, на 5 з яких вони летять в Росію — в 500 доларів їм обходиться дорога — то вони їм всі квитки без проблем оплачують. А мені поїзд Львів-Київ не можуть оплатити 400 гривень. Кажуть: «Ні, ми не маємо грошей…», — це та маячня, яка довела мене до такого нервового зриву.

Біатлон — ніби розкручений вид спорту, а якщо у спортсмена запитати: «Де ти спиш? Чи можеш відкласти грошей?», то з цими затратами: на вітаміни, протеїн, на відновлення, — не факт.

— Чи розглядаєте Ви можливість переходу в іншу збірну, якщо вже така ситуація склалася? 

— Розумієте, потрібне громадянство. Треба, щоб хтось цим займався. Хотілося б бігати ще, але куди йти? Зайти за якусь збірну Польщі, наприклад, але треба громадянство. Рік-два пройде і я вже буду віковим. Кому я буду потрібен в 30 років? Якби мені було десь 23 роки — я перейшов би… А так, просто поїхати на пару років. . Хочеться за Україну виступати! Я — патріот. Але мені поставили такі рамки, що зарплати не дають, того не дають, в команду «Б» не ставлять… Кожного ранку в шостій годині прокидаюся — мені якісь змагання, збори сняться. Зараз в такому стресі, що не знаю взагалі, куди йти і що робити. 

Продовження інтерв'ю очікуйте пізніше…