Ніна УМАНЕЦЬ: «17 липня відправляємося до Ріо»

7 июля 2016 admin 0 Comments

В гостях у Sport.ua побувала шеф місії НОК України на ОІ-2016

У середу, 6 липня, в гостя[ у Sport.ua побувала шеф місії Національного олімпійського комітету України на Олімпійські ігри 2016 року Ніна УМАНЕЦЬ.

 

— Ви відчуваєте ажіотаж? За місяць Олімпіада. Мурахи бігають?

— Вони почали бігати вже давно. У нас у міністерстві стоїть стенд, на якому кожного дня на день менше. На сайті Національного олімпійського комітету теж щодня зменшується кількість днів. Коли готуються спортсмени і працюють тренери, які знаходяться на зборах — а потім раз, приїхали, зайшли в міністерство: дивіться, ми вам нагадуємо, скільки у вас залишилося. Раніше ми такий стенд виставляли за рік до початку Олімпійських ігор. А в цьому році виставили за 100 днів, щоб їх не трусило за рік. Залишився місяць до початку Олімпійських ігор. Час не те що летить, він скаче. Хотілося б, щоб було ще трошки часу. Але що зробиш?

 

— Ви коли від'їжджаєте?

— 17 липня у нас делегація у складі трьох осіб — я, Олена Цигиця (бронзовий призер Олімпійських ігор) і Алла Тарасюк (перекладач з Національного олімпійського комітету) — від'їжджаємо до Ріо. І 18 липня розпочинається акредитація команд з нашою кураторкою Дашею Міщенко, яка сама проживає в Ріо-де-Жанейро. Вона входить до складу організаційного комітету, є нашим куратором і багатьох країн колишнього Радянського Союзу, а також декількох європейських країн, які вона буде приймати в свої обійми.

 

— Наші перші спортсмени коли будуть приїжджати?

— 24 липня.

 

— Хто перший буде?

— Жіноче академічне веслування, спортивна гімнастика. Буде від'їжджати більше 50-ти осіб. Легка атлетика почне заїжджати після 1 серпня. 24, 26, 27, 28, 30, 31 липня будуть від'їжджати спортсмени. Останньою заїжджає в Олімпійське селище Яна Біломойна. Вона буде знаходитися на тому континенті, а заїде в селище 16 серпня.

 

— Наймасштабніша Олімпіада: 28 видів спорту, 36 медалей має бути розіграно. Наскільки цей масштаб є виправданим? Як би бачимо фото з Бразилії, країна ще повністю не готова. Наскільки виправдано те, щоб у Бразилії зробити наймасштабнішу Олімпіаду?

— Я не можу критикувати рішення Міжнародного олімпійського комітету, яке було прийняте вісім років тому. Я думаю, що відповідна комісія, яка була створена в Міжнародному олімпійському комітеті, їздила і оглядала ті країни, які виставили себе на те, щоб отримати право на проведення Олімпійських ігор 2016 року. Були прийняті відповідні рішення, члени МОК підтримали Бразилію. Можливо, це було зроблено із тих глобальних рішень, які переслідує Міжнародний олімпійський комітет. У Південній Америці це вперше. Наскільки я пам'ятаю, Чикаго ще було в боротьбі, США. Щоб активізувати розвиток олімпійського спорту, було прийняте таке рішення. Звичайно, із того, що ми бачили в Бразилії, особливо те, що нагнітається останнім часом, спортсменам і так мандражу вистачає, так тут іще такі речі відбуваються. Я можу сказати одне із того, що ми бачили: Олімпійське селище буде гарне, по функціоналу там все буде відповідати тим вимогам, які завжди висуває Міжнародний олімпійський комітет. Там будуть перевіряти харчі, буде нормальне екологічне становище. Я думаю, що все буде максимально зроблено для того, щоб спортсмени і тренери, які будуть проживати в Олімпійському селищі, мали доступ до спілкування із уболівальниками. Вони самі прекрасно розуміють те, що вони мають остерігатися небажаних контактів, які можуть відбутися. Я думаю, що все буде нормально.

 

— Ви, коли були рік тому в Ріо, що на власні очі побачили?

— Багато розритих доріг. Деякі залишилися після 2014 року, коли проходив чемпіонат світу з футболу. Враховуючи ту політичну ситуацію, яка є на сьогодні, я думаю, що там їх багато і залишилося. Але ті спортивні споруди, на яких будуть змагатися спортсмени, всі готові. Там останнє питання було по треку. Але у таблиці, яка нещодавно прийшла до Національного олімпійського комітету, написано, що тренування відбуваються вже з п'ятого числа.

 

— Ще було питання про залив Гуанабара, де мали відбуватися змагання з веслування. Ми бачили страшні фотографії: риба дохла, антисанітарні умови…

— Там є багато антисанітарних умов по дорозі від аеропорту до Олімпійського селища. Вражає те, що таке може бути на сьогодні взагалі. Але там, де знаходиться Олімпійське селище і спортивні об'єкти, все зроблено в цивілізованих вимогах. Те, що стосується веслувального каналу, вони роблять все можливе для того, щоб максимально зняти запитання, які можуть виникнути. Там буде виступати значна кількість країн. Тож в принципі не може бути такого, щоб там чогось не було.

 

— Ніхто з наших спортсменів не лякається обстановки у Бразилії?

— Наших спортсменів у цьому році в Бразилії було вже чимало. Там було декілька видів спорту, які отримували право на участь в Олімпійських іграх. Єдине — ми здивовані тим, що організаційний комітет обіцяв побудувати закритий басейн для синхронного плавання і для стрибків у воду. А він, на жаль, відкритий. Можливо, буде сюрприз для тих, хто приїде в Бразилію вже для участі в Олімпійських іграх, але я на це не сподіваюся.

 

— Чому ви кажете «на жаль»?

— У нас немає відкритих басейнів. У нас є відкритий басейн для стрибків у воду у Львові. Нещодавно ми там проводили чемпіонат України для дітей молодшого віку. Але мати змогу так, як мають змогу готуватися на відкритих вишках і трамплінах спортсмени інші, де тепло, такого немає. Це, можливо, відобразилося на наших спортсменах, що ми не виконали кваліфікаційні умови в деяких видах програми, на які розраховували.

 

 

— Була ще інформація, що, наприклад, Олександр Долгополов відмовився від поїздки до Бразилії через те, що він боїться лихоманки Зіка. Тенісистка Катя Бондаренко щось подібне заявляла…

— Відмовилися. Не коментую, чому. Просто відмовилися. Не думаю, що причина у цьому.

 

— Ця лихоманка Вас турбує?

— За тією інформацією, яка у нас є і від Міністерства закордонних справ, і від Міністерства охорони здоров'я, лихоманки в Ріо-де-Жанейро немає. Вона є в інших районах Бразилії. Що стосується комарів, ми постійно отримуємо інформацію від нашого посольства, яке прискіпливо займається цим питанням і надає нам цю інформацію. Також Міжнародний олімпійський комітет надає інформацію. За останньою інформацією, яка прийшла від Міністерства охорони здоров'я, на 87% все знизилося, навіть питання Зіка. Зіка — це особливі стосунки. Треба займатися тим, для чого ви туди приїхали. Ви приїхали виступати — виступайте і не лізьте туди, куди не треба, тоді все буде нормально.

 

— Буде насичений графік для спортсменів, але українська команда планує якісь екскурсії?

— Ми про це подумаємо. Привезли, показали в центрі міста. Можна подивитися, Ріо-де-Жанейро — особливе місце. Ми карнавал — те, за чим їдуть у Бразилію завжди — побачимо на відкритті Олімпійських ігор. Я думаю, що там це буде зроблено у повній мірі, це все можна буде подивитися. А виходити в місто… Звичайно, буде бажання купити якісь сувеніри. Хоча б пачку кави купити, адже вона там — одна з найкращих в світі. Міністерство разом з Національним олімпійським комітетом розробляє пам'ятку для спортсменів: те, що стосується безпеки, гігієни і всіх тих речей, які ми тільки що обговорили. Кожному спортсмену буде надана пам'ятка. У нас спортсмени — достатньо досвідчені й відповідальні люди. Вони прекрасно розуміють, що зайвий раз краще відпочити. Тим паче, що у селищі буде низка різних заходів, які зможуть скрасити їхнє перебування там від мандражу.

 

— Чи буде якесь офіційне прощання із олімпійською збірною України?

— Звичайно. 23 липня будуть проводи національної команди. Ніхто не буде порушувати традицію, проводи будуть обов'язково. Але цього року вони будуть в іншому місці. Не як раніше, коли наша команда йшла по Хрещатику.

 

— Де?

— Михайлівська, Софіївська площі.

 

— Щодо екіпіровки національної збірної. Ми пам'ятаємо, коли під час Олімпійських ігор у Лондоні наші дівчата виграли естафету 4 по 100 метрів, вийшли на подіум у різних кросівках. Це була тема, яку обговорювали…

— Ті злощасні кросівки я пам'ятаю. Та фірма, яка давала це взуття, була здивована, тому що вони дуже багато продали. У нас була не дуже приємна зустріч із нашими спонсорами, ми їм сказали: «Дівчата прийшли, просто роззулися і показали ноги. Вони змушені були взути інше взуття, з яким підписаний контракт у Федерації легкої атлетики». Це було при мені, наші спонсори сказали, що знімають це питання, тому що не кожному те взуття підійшло б, а для легкоатлета ноги — найголовніше.

 

— В цьому році подібне не повториться?

— Я знаю, що форма вже прийшла, її розмитнюють, оформлюють всі необхідні документи. Найближчого часу має відбутися її презентація, це буде показано на всю Україну. Я думаю, що все буде нормально.

 

— Щодо парадних костюмів, як буде виглядати збірна України під час відкриття?

— Знаю, але не скажу, має бути презентація — побачите.

 

— Вже визначилися, хто понесе прапор?

— Побачите під час відкриття.

 

— Вже визначилися? Чи ще є претенденти?

— Ще є претенденти.

 

— Хто?

— Це ж таємниця, сюрприз.

 

— У Бразилії повідомляють, що на церемонію відкриття продана лише третина квитків. Хвилюєтеся через те, що не буде заповнений стадіон? Можливо, не буде такої атмосфери свята. Було на Вашій практиці таке, що під час церемонії відкриття мало людей?

— Я взагалі не пам'ятаю такого, щоб на стадіоні під час відкриття були вільні місця. Стадіони завжди заповнені вщент. Я думаю, що в Ріо-де-Жанейро, навіть якщо вони не продадуть квитки, все зроблять для того, щоб стадіон був заповнений.

 

— Чи відрізняються підготовка до цих ігор від підготовки, наприклад, до Ваших перших ігор, коли Ви їздили у Пекін? Величезна різниця?

— Скільки мені доводилося давати інтерв'ю, ми завжди Пекіну давали найвищу оцінку. Чому? Тому що там це стало національною ідеєю — провести Олімпійські ігри і показати світу, що вони можуть зробити. Під час нарад, які відбувалися, завжди всі шефи місії давали найвищу оцінку Пекіну. Того тепла, яке було в Пекіні, не вистачало в Лондоні. Ми, чесно кажучи, не думали, що таке може відбутися у Лондоні взагалі, але воно таки відбувалося. Для нас було дивно, що по 5-7 днів не було гарячої води в кімнатах під час Олімпійських ігор у Лондоні. Коли починається акредитація… Наприклад, 18 липня ми пройдемо акредитацію. Я думаю, що вже 19 липня ми будемо на нараді шефів місії, які туди приїдуть. І так буде щоденно до того, коли відкриється селище, днів 5-6. У Лондоні це робили відразу після відкриття селища, бо було дуже багато зауважень. Вони змушені були усунути їх. Пройшло десь днів 7-8 Олімпійських ігор у Лондоні — і моя колега з Марокко каже: «В мене все добре. Не було гарячої води, зараз уже є. Ми зайшли до моєї колеги в кімнату, у неї є ванна, але немає кранів». Були й такі речі. Хоча в цілому приємне враження від Олімпіади у Лондоні.

Перша різниця між Лондоном і Пекіном: Пекін — це в один бік було, акліматизація і часовий пояс, і та ж сама ситуація із Лондоном. Наші науковці, тренери, спортсмени радились. Завжди до початку Олімпійських ігор та чи інша міжнародна федерація, як правило, старається проводити юнацькі чи юніорські чемпіонати світу на місці проведення Олімпійських ігор. Тому що це тестується молодими спортсменами, і тренери мають можливість методично вирахувати, за скільки днів їм заїжджати на Олімпійські ігри. Було це також і в минулому році. Наші науковці, тренерський склад і експертна рада завжди радили нашим тренерам, щоб вони або заїжджали і на третій день виступали, або щоб вони їхали туди і виступали на сьомий чи більше день. Тому що потрібно пройти акліматизацію і якомога вдало виступили.

 

 

— Для спортсмена як легше?

— Це індивідуально. Є спортсмени, які взагалі не відчувають. Багато, але не більшість. Як спортсменам швидко акліматизуватися? Змістити тренування пізніше, це рекомендується. Це не тільки ми робимо, це роблять усі в світі — зміщують на дві-три години. Або їдуть на навчально-тренувальні збори, які максимально наближені до місця проведення, щоб взагалі не проходити акліматизацію. Ми думали, що у нас деякі команди поїдуть в Бразилію на навчально-тренувальні збори, але у нас тільки декілька чоловік будуть готуватися у Бразилії. Художня гімнастика поїде на навчально тренувальний збір, буде перебувати у Віторії на зборах, і заїдуть до 16 числа в селище, тобто вони не потребуватимуть великої акліматизації. А так, в основному шостий-сьомий день. Коли я там була — прекрасно себе почувала і на третій, і на четвертий день.

 

— 197 ліцензій зараз в України…

— Ми ще воюємо зараз на чемпіонаті Європи з легкої атлетики, ще б'ються у Венесуелі три боксери. Маємо надію, що вони все-таки відберуться. Тому що після того шаленого успіху у нашої збірної в Лондоні зараз скажемо, що у нас Митрофанов, Буценко і Хижняк, троє спортсменів — це просто жах. Ми навіть не могли подумати, що таке може бути. Я спілкувалася із федерацією, питаю: «Що сталося?». Кажуть, в першу чергу, значно піднявся рівень аматорського боксу у всьому світі. Ця система відбору, коли «Українські отамани» бігали туди-сюди — це теж є тактична помилка, на мій погляд. Федерація з тренерським штабом мала визначитися, що для них головніше — або заробляння грошей, яких ніхто так і не заробив, або участь в Олімпійських іграх. Наші спортсмени, які зараз у професіоналах, не дали згоду брати участь в Олімпійських іграх. Я навіть не можу їх за це засуджувати, це їхнє право. Василь Ломаченко, Олександр Усик зробили для держави все, що могли.

 

— Ви якось спілкувалися із тим же Ломаченком, Усиком? Можливо, Берінчика можна було повернути, який рік тому казав, що хоче?

— Берінчик сам вирішив, що йде у професіонали. Вони зробили вибір. Звичайно, бокс — непростий вид спорту. Оскільки це рішення було прийняте пізніше, а у людей уже був складений календар на рік, уже все. Якби це рішення було прийняте Міжнародною федерацією, скажімо, за рік — тоді можна було б говорити. Коли воно було прийняте? Нещодавно, місяці два тому, якщо не менше.

 

— Де ми ще недорахувалися?

— Прикро, що у нас пари Кваша-Горшковозов і Горшковозов-Долгов не отримали ліцензію. Хотілося б, щоб вона була. На серії Гран-прі вони показують досить пристойні результати, вони перші-другі, завжди в призах. Я і тренерський склад пов'язуємо це із тим, що у нас був відкритий басейн там. А був би закритий — то ми, звичайно, знаходилися б у медальній зоні без усіляких проблем.

Ще у нас недобрала боротьба — вільна чоловіча і греко-римська. Жіночої команди зі спортивної гімнастики у нас немає. У нас тільки одна дівчинка буде представлена — Ангеліна Кисла. Ліцензій з важкої атлетики у Лондоні було дев'ять, а зараз у нас вісім. З дзюдо сім. Можливо, недобрав жіночий трек, у нас тільки одна ліцензія. На Олімпійських іграх у Лондоні і Пекіні у нас було представлено по три спортсменки. Фехтування ми взяли весь комплект, попри незначний розвиток фехтування в Україні, молодці фехтувальники. Це говорить про високий рівень тренерського складу, який готує наших спортсменів. У художній гімнастиці ми недобрали однієї особистої ліцензії. У греко-римській боротьбі у нас три спортсмени, а бажано було б п'ять. Ми розраховували на п'ять, прекрасний був би виступ. Десь десятого числа комп'ютер має видати кількість українських плавців, яких буде допущено до участі в Олімпійських іграх. Зараз є сім спортсменів. Можливо, ще три-чотири спортсмени буде допущено до участі в Олімпійських іграх. Синхронне плавання — прекрасно, дев'ять, молодці. Ми недорахували чоловічу команду зі стрільби з лука. Ми дуже розраховували на те, що буде чоловіча двійка з академічного веслування. Кульова стрільба — у нас вісім, а завжди було 10-11 чоловік. Байдарка — вісім чоловік. Розраховували, що ще дві ліцензії буде. Все. Я не виключаю те, що легка атлетика може зараз вибороти десять ліцензій. Легкоатлетів більше виконало вимоги, але там свої вимоги є — може бути не більше трьох спортсменів від однієї країни.

 

— Ви ставите якісь цілі?

— Такі зобов'язанння на себе бере тренерський штаб кожної команди. Коли вони захищають свої програми підготовки до Олімпійських ігор — беруть на себе зобов'язання: одна, дві чи три медалі. А ми можемо тільки все робити для того, щоб вони розуміли, що за них вболівають і сподіваються. Ті, хто у штабі, спілкуються зі спортсменами, наставляють, заспокоюють. Мільйон разів говорили про те, що Олімпійські ігри — це не ті змагання. Одночасно в селищі можуть знаходитися 6500 осіб. Причому 6 серпня хтось вже буде ходити веселий, співати, може пити шампанське, а тобі ще треба чекати п'ять-вісім днів. Є такі моменти. Коли ми розселяємо спортсменів, то попереджаємо: «Шановні, ви відзмагалися. Будь ласка, не заважайте іншим». Вони дотримуються цього, ніхто не скаржився.

 

Продовження інтерв'ю очікуйте пізніше…

 

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО

 

Читайте також:

Сергей МАКАРОВ: «Евро-2016 организовано хуже, чем Евро-2012»