Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів» | Мир спорта
Мир спорта

The Beauty of Sports

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

22 августа 2017 admin 0 Comments

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

  • Футбол
  •  
  • toggle menu

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

24

 

В избранное

22 августа 2017, 16:00

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

Юрий Конкевич

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»


https://sportarena.com/wp-content/uploads/2017/08/2-44.jpg
Sport Arena запитала у керівника Федерації легкої атлетики України Ігоря Гоцула про реакцію на виступ українських легкоатлетів на чемпіонаті світу в Лондоні, виникнення скандалу з відстороненням провідних атлеток, а також яких міжнародних стартів варто очікувати в Україні найближчим часом.

  • Facebook
  • Vkontakte
  • Twitter
  • Google Plus

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»


Sport Arena запитала у керівника Федерації легкої атлетики України Ігоря Гоцула про реакцію на виступ українських легкоатлетів на чемпіонаті світу в Лондоні, виникнення скандалу з відстороненням провідних атлеток, а також яких міжнародних стартів варто очікувати в Україні найближчим часом.

— Якщо прочитати відгуки про виступ наших легкоатлетів у Лондоні, то складається враження, що всі чекали кошика медалей, а зараз панує тотальна зневіра до вітчизняної легкої атлетики… Як ви оціните виступ нашої команди на ЧС-2017?

— Якщо говорити виключно про Лондон, то я б казав, що цього результату не заслуговує українська легка атлетика. Його важко назвати успіхом, тому у вересні нас очікує доволі непроста розмова на засіданні виконкому ФЛАУ та Ради федерації. На них офіційно підсумовуватимуться результати сезону та зокрема чемпіонату світу в Лондоні. Як наслідок стане відома позиція федерації стосовно продовження чи непродовження контракту з людьми, які наразі очолюють тренерський штаб.

Але якщо йдеться про підсумки сезону, то не можемо говорити про нього виключно з негативною оцінкою. Бо разом з Лондоном було декілька змагань юнацьких, юніорських та молодіжних, які стали безпрецедентно успішними для української легкої атлетики. Були й вдалі старти на Кубку Європи із багатоборства та спортивної ходьби, на командному Кубку Європи в Ліллі. Вважаю, що все це є в тому числі результатом реформ в легкій атлетиці, які ми започаткували декілька років тому. Вони ще не відчуваються на рівні дорослої команди, але очевидні на рівні юнацькому та юніорському.

— Тобто якихось конкретних висновків слід чекати у вересні?

— Так, спочатку виконком дасть рекомендації Раді ФЛАУ, а остання своєю чергою оцінить виступ на чемпіонаті світу.

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

— Якими були ваші особисті очікування від чемпіонату світу, і чи він вас особисто розчарував?

— Не думаю, що варто деталізувати мої особисті очікування. Ситуація трохи інша. Погляньте: ми щиро раділи та тішилися, як і вся країна, виступу Юлі Левченко. Але казати, що її медаль була очікуваною, на мій погляд, нещиро. Ми знаємо Юлю як талановиту спортсменку, яка спроможна сконцентруватися і показати результат. Водночас вона ще дуже молода спортсменка.

Наш тренерський штаб орієнтував на чемпіонаті світу атлетів цієї вікової категорії на отримання досвіду. До Лондона ми свідомо везли багато молоді власне за досвідом. Адже, наприклад, не був успішним на своїх перших Олімпійських Іграх Усейн Болт, не був успішним на першому ЧС Богдан Бондаренко, і т.д.

— Сумнозвісний норовірус частково міг стати причиною поганих результатів?

— Міг, але тільки частково. Справді, дехто з наших також був уражений ним. Я не можу називати з етичних причин прізвища, але та ж Юлія Левченко є у цьому переліку. Її можу вказувати, адже Юлія сама розповіла про цей випадок. Тому вдвічі честь і шана Левченко за її срібло.

— Ви згідні з твердженням, що потрапляння на чемпіонаті світу у фінал чи першу десятку спортсменів – це вже дуже гідний результат, і що варто припинити жити радянським максималізмом, коли спортсмени кров з носа мусили повертатися зі змагань з медалями?

— Чемпіонат у Лондоні показав високий рівень легкоатлетичної культури: в сенсі організації, волонтерства, якості телетрансляцій та презентації змагань. А ще був надзвичайно високий рівень вболівання і підтримки атлетів. Стадіон був вщент заповнений у всі дні, за виключенням одного, коли на ранкову програму не зібрався аншлаг. Глядачі підтримували всіх, але окремо неймовірно вболівали за своїх, британців. Причому підтримка не корелювалася із рівнем виступу. Люди демонстрували, що кожен спортсмен, який виборов право виступати за національну збірну, для них – герой, і він вже заслуговує на увагу та повагу.

Я щиро заздрив таким емоціям, бо іноді у нас дозволяються штампи на кшталт «лише третє місце завоював…», «у фіналі він/вона був аж восьмим»… Люди добрі, а чи ми всі у своїй професії шості чи хоча б соті у світі? Зрозуміло, що ми прагнемо бути кращими, але водночас мусимо започатковувати нову культуру вболівання і максимально цінувати зусилля атлетів.

— Крім Левченко у нас було декілька справді дуже близьких до п’єдесталу фінішів…

— Чи можна, наприклад, дорікнути Ігорю Главану, який втретє на чемпіонатах світу прийшов на фініш надважкої 50-кілометрової дистанції четвертим? Або Богдану Бондаренку чим дорікнути, який другий рік поспіль бореться і з суперниками, і з травмами? Попри біль, він вийшов і боровся. Я не готовий комусь із спортсменів дорікати виступом, але водночас є питання до тренерського штабу.

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

— Під час командного чемпіонату в Луцьку доводилося чути від атлетів про велику кількість стартів у цьому сезоні. Можливо, це не дозволило розрахувати пік форми на Лондон?

— У цьому році ми започаткували диференційований підхід до фінансування спортсменів, який базується на підрахунку очок, які спортсмен приніс збірній країни. Виводиться своєрідний коефіцієнт корисності атлета на офіційних міжнародних стартах. Цей підхід потребує вдосконалення, але він набагато перспективніший і справедливіший на відміну від того, коли тільки тренери суб’єктивно вирішують обсяги стартів і фінансування підготовки. Тоді виникають образи або ж елементи корупції.

Ми виходимо з того, що спортсмен, його тренер і менеджер є професіоналами і не менше, ніж державний тренер та федерація зацікавлені в успішному виступі на офіційних стартах. Хочеш отримувати більше з бюджету – готуйся до основних змагань сезону. Можеш більше виступати на комерційних стартах – це твоє право, але тоді не претендуй на більш суттєву підтримку держави.

— Перед стартом чемпіонату головний державний тренер В’ячеслав Тиртишник сказав, що головні надії в Лондоні він має на метання і стрибки. Чи справді все так погано у нас із видами витривалості, і взагалі у бігових дисциплінах?

— Передовсім не погоджуюся із пропозиціями, що нам необхідно відмовитися від деяких видів і зосередитися виключно на тому, що потенційно більш «медальне». Мусимо розвивати усі види легкої атлетики. Не можна сказати, що в нас відсутні традиції у видах витривалості, а земля не народжує таланти. Пригадаймо Івана Гешко, Сергія Лебедя, Ірину Ліщинську. Так, є проблеми і вони потребують грунтовної професійної розмови. Треба змінювати підходи до тренувань, серед іншого й змінювати ставлення до допінгу.

— Як гадаєте, чи має право на життя контраверсійна думка: менше почали вживати заборонене, після чого результати «просіли» і стали чеснішими…

— Мені щиро хочеться вірити, що спортсмени стали чесніші, і вважаю, що є підстави так думати. Щодо результатів, то є фахові люди, які мусять знайти відповідь на це питання. Я ж готовий долучитися і допомагати у пошуку відповідей.

— Ви так само були заскочені допінговим скандалом Ольги Земляк та Олесі Повх у день вильоту до Лондону?

— Неодноразово ФЛАУ оголошувала про свою нульову толерантність до допінгових питань. Говорили про те, що в нас не буде політики подвійних стандартів стосовно цього. На жаль, не всі спортсмени і тренери зрозуміли, що часи змінилися, й у світовій легкій атлетиці відбувся етичний перехід стосовно допінгу. Якщо ще десять років тому про спортсмена, який «попався», могли говорити «ой, йому не пощастило…», то нині ці заборонені препарати прямо називають обманом, шахрайством, нечесною грою. Наша позиція тут не зміниться і буде жорсткою: не може бути винятків у ставленні до допінгу, причому незалежно від імені, досягнень та заслуг атлетів. Щойно ця людина визнається винною, вона нестиме покарання за це.

Президент Федерації легкої атлетики Гоцул про ЧС-2017: «Не можу дорікати спортсменам, але є питання до тренерів»

— Земляк і Повх заявляли про несертифіковані лабораторії, які брали проби…

— Я з сумом спостерігав метушню навколо цього та коментарі горе-фахівців і самих спортсменок. У зв’язку з інцидентом важко втриматися від однієї аналогії. Нині в Україні, на щастя, почалася більш жорсткіша боротьба з корупцією. Часто чиновник, якого ловлять, починає говорити не по суті, а чіпляється за процедурні моменти, наприклад, чи мали право його «прослуховувати». Зверніть увагу на скандал із Олею та Олесею: з сумом констатую, що не почув від спортсменок такого: «Ми даємо слово, ми присягаємося, що ми не вживали заборонених препаратів, не порушували жодним чином заборони і т.д.» Вся риторика намагалася довести неправильність процедури.

— Водночас ніхто не може стовідсотково сказати сьогодні, що ці легкоатлетки винні…

— Абсолютно вірно. Їм тільки пред’явлено звинувачення, і в атлеток є можливість довести свою невинність. Більше того, ФЛАУ буде всіляко допомагати атлеткам це доводити, якщо в них є відповідні аргументи. Але це робиться не на прес-конференціях, а юристами та лікарями. Якщо Ольга та Олеся скажуть, що вони невинні і зможуть це довести, ми будемо їм допомагати. Якщо ж аргументи відсутні, то, на жаль, наші шляхи розходяться.

— У Лондоні не виступила й чемпіонка Європи Наталя Прищепа. Чому так сталося?

— Попередньо були встановлені критерії відбору на чемпіонат. Їх придумав не я особисто, не якийсь окремий тренер, а запропоновано тренерською радою. Всі спортсмени і тренери знали, що аби взяти участь у ЧС-2017, треба вдало виступити в національному чемпіонаті. Моя функція, як керівника федерації, – простежити, аби домовленості виконувалися. Ці домовленості не можна скасувати якимсь окремим атлетам. Були спортсмени, які також не хотіли виступати в Кропивницькому в силу тих чи інших причин, і зверталися до нас. Але після розмов із ФЛАУ вони з поваги до вимог виступили в національному чемпіонаті, іноді навіть всупереч своїм планам. Тому було б несправедливо стосовно цих атлетів ухвалити рішення допустити Прищепу до Лондона, навіть з огляду на всі її чудові заслуги і виступи. Так, від відбору звільнили Богдана Бондаренка, але це рішення було завчасно ухвалене відповідно до всіх норм.

— Чи буде розвиватися цей конфлікт далі?

— Ми не конфліктуємо із спортсменами і тренерами. Завдання федерації – створити їм умови для тренувань та змагань. Серед іншого мусимо стежити за виконанням домовленостей, зокрема про умови відбору на міжнародні змагання. Мусить бути чесність спортсменів і перед своїми колегами теж.

— Ви говорили про хороші старти молодих атлетів в цьому році і не надто вдалі у дорослих. У який спосіб реформи можуть завадити відбутися спаду результатів під час переходу із молодіжних стартів у дорослий спорт?

— Один із вагомих чинників плавного переходу і взагалі більш ефективної підготовки резерву є створення державних центрів олімпійської підготовки – у Сумах та Луцьку. За задумом робота центрів буде зосереджена саме на юнаках, юніорах і молоді. Зараз саме триває робота із початку роботи цих центрів.

— Це ще один крок регіоналізації нашої легкої атлетики?

— Я б говорив не стільки про регіоналізацію, а диференціацію. Говоримо про відхід від зайвої централізації управління легкої атлетики. Наприклад, я принципово зараз не хочу давати остаточну оцінку виступів у Лондоні та ухвалювати одноосібні рішення стосовно тренерів не тому, що боюся відповідальності. Свідомо йду на це, бо щиро вважаю, що федерація сильна не волюнтаристськими рішеннями, а колективними. Варто чути всі думки і представників усіх регіонів. А центри олімпійської підготовки – це швидше децентралізація спорту. Ви ж бачите, що і змагання ми намагаємося максимально проводити в якомога більшій кількості територій.

— Які міста в Україні найбільш близькі до відкриття нових сучасних легкоатлетичних арен?

— Дуже багато їжджу Україною саме з цією метою. Ми очікуємо нових арен в Одесі (стадіон Динамо), в Дніпрі після Трудових резервів буде ще стадіон вагоно-ремонтного заводу. Є й інші арени із значною долею готовності. Єдина умова – проектування і здача стадіонів, які могли б бути сертифікованими, аби на цих об’єктах можна було провести змагання.

— Які міжнародні змагання з легкої атлетики можуть відбутися в Україні у 2018 році?

— Буде декілька матчевих зустрічей, а на 2019 рік ми подаємо заявки на Кубок Європи з багатоборства та Кубок Європи з бігу на 10 000 метрів. Далі загадувати наразі рано, але плани дуже амбітні. Хочемо, щоб міжнародні старти в Україні були щороку. Цій темі буде присвячений й візит до Києва президента IАAF Себаст’яна Кое, який відбудеться восени.

Previous Post

Next Post

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *