Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок | Мир спорта
Мир спорта

The Beauty of Sports

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

17 февраля 2018 admin 0 Comments

  • О проекте
  • Авторы
  • |
  • Трансферы
  • Прогнозы
  • Телепрограмма
  • Афиша
  • Лента новостей
  • Матч-центр

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

  • Футбол
  •  
  • toggle menu

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

22221068

В избранное

17 февраля 2018, 0:27

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

Игорь Бойко

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок


https://i.sportarena.com/2018/02/1-41-1000×465.jpg
Кореспондент Sport Arena продовжує серію репортажів з Польщі, де юніорська збірна України U18 готується до чемпіонату світу, який в квітні відбудеться в Київ.

  • Facebook
  • Vkontakte
  • Twitter
  • Google Plus

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок


Кореспондент Sport Arena продовжує серію репортажів з Польщі, де юніорська збірна України U18 готується до чемпіонату світу, який в квітні відбудеться в Київ.

Мабуть, кожен хоч раз був у роздягальні після заняття якимось видом спорту. Здебільшого там дуже смердить від поту. Дивно, якби було інакше.

Проте немає більшого смороду в роздягалці, ніж в хокеї. Амуніція у хокеїстів важка та громіздка, її нелегко постійно розвантажувати та носити, тому зазвичай усі лахи залишають в роздягальні протягом турніру. Вони збирають в собі увесь піт від ігор та тренувань.

Проте запах поту ніщо у порівнянні з тим, який аромат стояв в роздягалці юніорської збірної України після поразки від Білорусі. Запах цієї поразки потрібно було відчути кожному, хто прийняв в ній участь. Аби змішати два неприємних аромати, тренер команди Олег Ігнатьєв навіть попросив своїх гравців не відкривати вікон. «Давайте разом поваримось в цьому».

«Мені важко на серці. Мабуть, це біль від того, що було сьогодні. Так важко мені давно не було, якщо чесно». У своєму досить довгому післяматчевому монолозі тренер нікуди не відходив від гнітючості того, що було всередині команди. Гравці самі все розуміли.

Вони не програли, вони – те слово з матюком після префіксу «про».

***

Трохи секрету. В цій поїздці треба було знайомити з хокеєм, його особливостями через призму роботи команди зсередини. Але сьогодні не було нічого більш важливого, ніж результат.

Ще трохи секрету. Сьогоднішній текст мав розпочинатись легкою розмовою з тренером та відповіддю на кілька дурних запитань для протоколу. Але безпосередньо після гри все змінилось.

У ранковому спілкуванні тренер сказав, що, звичайно, турнірних завдань перед командою ніхто не ставить, а головна мета цього дійства – підготувати команду до чемпіонату світу.

Зібрати усіх найкращих гравців на цей турнір збірній не вдалось. Наприкінці минулого року збірна України приймала участь в іншому турнірі, у порівнянні з яким склад змінився на 50%. Інші джерела говорять, що 40% гравців цієї команди взагалі не мають ніяких шансів зіграти на чемпіонаті світу в квітні.

Аби отримати найсвіжіші перші враження, не треба було готуватись взагалі, вивчати гравців та інформацію про їх успіхи. Проте все ж зранку вирішив розпитати у більш освічених в2016 хокеї людей, що представляю собою ця команда. «В ній немає кількох головних зірок. Буде важко». В ФХУ напередодні виїзду просили не називати імен, проте ясно що навіть ті, хто поверхово цікавиться хокеєм, чули прізвище Пересунька. Так ось – його немає в Польщі.

Але тренер команди про це прекрасно знав, коли говорив зранку, що, незважаючи на все це та інші завдання на турнір, він хоче, щоб команда перемагала. «Якщо спортсмен не хоче вигравати, то він не спортсмен».

Ігнатьєв говорив, що вибір гравців не настільки великий, як йому хотілось, а конкуренція є. Було б нетактовно задавати йому ці ж запитання після гри.

***

«Що там ці школярі?»

Зранку Україна тренувалась відразу після Білорусі. Перед тим як йти до своєї роздягальні, українці вирішили поглянути на білорусів. Школярам вони їх називали через те, що Білорусь на цьому турнірі представлена командою U17 з гравцями на 1-2 роки молодшими.

Протягом кожної з перерв, після завершення гри Ігнатьєв неодноразово говорив про те, що його гравцям не варто недооцінювати суперника. Дивна річ мати недооцінку, якщо взагалі не знаєш суперника…

«Нам сьогодні дали урок того, як треба грати в хокей. Суперник був кращим за нас у всьому: швидкості, майстерності, тактиці, психології».

Не дуже великому спеціалісту в хокеї важко оцінювати технічні та тактичні моменти, буде неправильно взагалі брати на себе такі функції. Проте збоку дуже легко побачити психологічні проблеми.

Sport Arena всередині команди. Розгром, дитяча психологія та урок

В ФХУ хотіли, щоб при можливості не виділяти гравців команди, адже вони – ще зовсім діти – можуть упіймати зірку від приємних слів на свою адресу. Після такої гри конкретно когось можна виділяти тільки з поганого боку. Вранці й тренер говорив, що у цій команді є гравці, на яких варто звернути увагу, а колись вони можуть вирости у сильних професіоналів.

Знову ж таки, не буду говорити, хто сильний чи слабкий гравець, сильна чи слабка ця команда. Можна тільки охарактеризувати поведінку команди словами Ігнатьєва при рахунку 1:7: «Ви що, обісрались?» Чорт, я знав відповідь на це запитання. Але воно не потребувало відповіді.

Немає нічого страшного в поразці, немає нічого страшного навіть в поразці з таким рахунком, але у реакції гравців є проблеми. В ФХУ не помилились: вони ще діти. На все що відбувалось, вони також реагували, немов діти. Якщо дорослого чоловіка образити, він відразу дасть здачі, а дитина спершу розплачеться, а потім почне реагувати.

Юні українські хокеїсти пропустили за 22 секунди до закінчення першого періоду, пропустили відразу на початку другого періоду, а потім просто взяли й розклеїлись. Почались дурні рішення, помилки, а потім вже за 1:7 вдалось хоч якось показати зуби. Свою злість вони не зуміли перетворити на спортивну, постійно заробляли вилучення та робили дурні речі.

«З таким відношенням до гри в збірній України, в професійному хокеї нема чого роботи. Кожен з нас потрібен передивитись відношення до справи, яку ми робимо. Інакше варто шукати щось інше, ніж хокей». В одній з перерв Ігнатьєв також індивідуально звернувся до одного з гравців, аби він почав читати книжки, бо це йому може більше знадобитись в майбутньому.

Звичайно, це не найкращий з методів мотивації підопічних, проте він зрозумілий. Додати у майстерності та класі за перерву неможливо, а ось у злості – цілком. Взагалі, щоб хлопчикам перетворитись на чоловіків, потрібно тримати удар, вміти боротись через силу.

Цю поразку не треба якнайшвидше забувати, її варто пам’ятати у якості посібника, щоб відштовхнутись від неї та думати про майбутнє.

«Мені соромно», – говорив тренер. Усім в тій роздягалці було соромно, навіть випадковим спостерігачам. Але не у всіх є можливість сьогодні заснути дітьми, а завтра прокинутись уже чоловіками.

У кожній з перерв Ігнатьєв не втомлювався повторювати, що гра показала рівень команди та гравців. Все те, що вони показали сьогодні – це їх здобутки протягом багатьох років навчання. Щоб досягти успіху, їм потрібно й надалі вчитись грати в хокей.

Навесні 2017 року національна збірна України програла усі п’ять ігор на чемпіонаті світу, який теж проходив в Києві. Але після кожної гри лунали слова – мовляв, не варто критикувати гравців, вони роблять все можливе та грають рівно так, як їх навчили.

І тоді, і зараз це виглядає якимось слабким виправданням. Невже ця команда настільки слабка, щоб без шансів програвати Білорусі? Самі гравці ж скажуть, що ні, не настільки слабка. На перший раз їм можна повірити.

«Я тренер, тому буду винним в поразці». Буде. Адже несправедливо було б у всьому звинуватити гравців, дітей, особливо, якщо робити акцент на психологічному факторові. У тренера, до речі, також є два матчі, аби змінити ситуацію. Проти Білорусі це була погана команда. Його погана команда.

Previous Post

Next Post

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *