СМАЛІЙЧУК: Маркевич міг би працювати разом із Шевченком 10.07.2016

10 июля 2016 admin 0 Comments

Продовження інтерв’ю футбольного агента

У п'ятницю, 8 липня, в гостях у Sport.ua побував футбольний менеджер Олег СМАЛІЙЧУК. До Вашої уваги пропонуємо продовження інтерв'ю, перша частина бесіди — тут.

 

— Як Ви оціните перший рік Мар'яна Шведа в «Севільї»? Більше було плюсів чи мінусів? 

— 50/50. Могло бути краще, а могло й гірше. «Севілья» — дуже досвідчений в маленьких аспектах клуб, тому вони й дали йому контракт на п'ять років, знаючи, що перший рік буде адаптація. Справжні оцінки можна бути давати по завершенню сезону, який буде. Це нормально. У нас дуже велика прірва. Хоча ніби три години летіти літаком, здається, що близько. Це не провина Шведа чи Коноплянки, чи будь-якого футболіста, який поїхав туди, що їм тяжко адаптуватися. І не провина збірної України у тому, що вони так зіграли. Це наш тренерський цех, наша психологія, наш менталітет. Їх змалку не вчать за європейськими стандартами. Тому не винен Мар'ян у тому, що йому важко адаптуватися. Це так є, це треба сприйняти. Звичайно, у чомусь провина й цих футболістів, але не на 100% їхня.

 

— Від Мар'яна, я так розумію, великих очікувань на початку не було. А від Коноплянки очікували більшого, ніж те, що він показав у першому сезоні. Багато хто каже, що він просто не звик грати на високому рівні багато матчів поспіль. Тобто у «Дніпрі» було два-три матчі в чемпіонаті, Ліга Європи, а всі інші можна було грати лівою новою, що у його випадку правою. Як Ви вважаєте?

— Ви самі відповіли на це питання.

 

— Йому буде важко перелаштуватися?

— Це футбол, легко нікому не буває. Я можу кинути м'ячик і піти грати, але для того, щоб стати професійним футболістом, на 100% викладатися — мало. Потрібно викладатися на 120%. Він знав, що не буде легко. Він свідомо йшов, вийшов із зони комфорту. Це правильно. Є футболісти в українському чемпіонаті, які заробляють гроші і кажуть: «Навіщо воно нам треба? Нам комфортно». Кожному своє, як кажуть.

 

— Правда, що Коноплянку хотів бачити в «Севільї» більше Мончі, а не Емері? Може взагалі бути таке, що спортивний директор хоче бачити гравця у клубі, а не головний тренер?

— Щоб так говорити, потрібно розуміти, як працює «Севілья». В базі даних «Севільї» на кожну позицію, включаючи тренера, завжди є як мінімум три кандидатури. Йдуть постійні консультації спортивного директора і головного тренера. Коли приходить відповідний момент (чи травмується футболіст, чи йде на пенсію, чи продають), потрібно закрити позицію. Перше, що робить спортивний директор — зустрічається з тренером і говорить: «Дивись, у мене є ці три кандидатури». І тренер вже сам вирішує, кого потрібно привезти. Не буває такого, щоб тренер не хотів. Можливо, що тренер помилився, бачив інше. Але так, щоб тренер не хотів — це не європейська методика, тим більше такого клубу, як «Севілья». Тому в тому, що в Жені десь не вийшло, я вважаю, немає одного винного, це провина й тренера.

 

— Зараз в «Севільї» тренер змінився — прийшов Хорхе Сампаолі. Як Ви вважаєте, чи буде він більше довіряти і Жені, і, можливо, підтягувати Мар'яна до першої команди?

— Я вважаю, що він налаштований позитивно, він буде викладатися професійно, на 120%. Я у цьому впевнений. Женя — професіонал.

 

— Чи здивував Вас трансфер Олександра Зінченка до «Манчестер Сіті»?

— Він мене порадував. Чому він мав мене здивувати? Мені приємно, що українці їдуть в хороші європейські клуби.

 

— Ви бачите його в «Манчестер Сіті»? Замість кого він там може грати? Чи оптимально буде піти в оренду, як кажуть?

— Я думаю, вони разом з клубом будуть приймати це рішення. Для початку давайте почекаємо, щоб він хоча б приїхав на перше тренування. Це нормальна практика. Знаєте, скільки гравців «Сіті» в орендах? Будь-який може піти в оренду, заграти колись. Колись той же Пасторе, наприклад, не пройшов у «Вільярреалі» оглядини. Чи той же Серхіо Бускетс, тренувався, але його не взяли. І в «Барселоні», коли перший рік Гвардіола його підтягнув у команду, також думали, як він може заграти. Маємо те, що маємо. Дай Бог. Привітати потрібно тих людей, які зробили ту роботу, дали хлопцю якусь перспективу, надію. А українці, може, будуть більше дивитися матчі «Ман Сіті». Тому я бачу в цьому позитив.

 

— Тобто однозначно це не є помилкою для 19-річного гравця?

— Тут треба знати питання зсередини. Я не був при тому присутнім. Якщо чесно, я того Зінченка бачив тільки раз, на чемпіонаті у Франції. Не знаю, як Гвардіола зараз буде будувати гру. Багато є експертів, але що думає Гвардіола і що він бачить — ніхто не знає. Дай Бог, щоб все було нормально.

 

— Можете назвати п'ять найперспективніших, на Ваш погляд, молодих українських гравців?

— Я їх знаю. Якась у мене склалася тут репутація: як я приїжджаю, то відразу хтось має їхати до Іспанії чи інших країн Європи. Якщо я їх назву, їхня ціна чи їхні контракти можуть бути неправильно завищені. Це нецікаво ні мені, ні їм.

 

— Як, на Ваш погляд, молоді українці Зінченко і Коваленко проявили себе на Євро? Вони були світлими плямами на фоні нашої збірної?

— Я думаю, що так. Якби Коваленка не використовували як волейбольну сітку, не перекидували через нього м'яч, а частіше грали б із ним… Мені сподобався Коваленко, сподобалося, як він рухається. Він рухається грамотно, це для українського футболу рідкісна якість. Єдине — коли тренер виставляє склад, він мусить під той склад вибудувати тактичну схему, пояснити футболістам, куди бігти, що робити, як рухатися. Якщо просто поставити, аби поставити — сталося те, що сталося. Це нормально, це було прогнозовано.

 

— Ви маєте на увазі прогнозований виступ збірної?

— Звичайно. Так само, як я колись усім своїм друзям вислав електронного листа зі своєю думкою, щоб потім не говорили, що я такого не казав, що збірна Іспанії не вийде з групи на чемпіонаті світу в Бразилії. Це також було прогнозовано, всі це розуміли. Досить було подивитися одне тренування збірної України, тут не треба бути великим експертом.

 

— Всі казали, що збірній Німеччини ми програємо, збірну Північної Ірландії потрібно обігрувати, а з Польщею у нас буде матч за вихід із групи. Усі були такими оптимістами чи ніхто не казав правду?

— Незважаючи на те, що я завжди був проти цього тренерського штабу, коли пробилися на чемпіонат Європи, я не приховував цього. Зараз не час критикувати, досить було тієї критики. Зараз, я думаю, українцям потрібно перебудуватися. Український футбол, як кажуть, ще не впав, не дійшов до дна. Тому зараз паралельно, я вважаю, потрібно займатися двома речами. Перше — підстелити якусь подушку, знаючи, що ти в стані вільного падіння, щоб не було боляче, якщо впасти. Друге — як знайти ту драбинку на 5-10 років, по якій можна потроху викарабкуватися, рости. Думати, щоб більше нам не буде так соромно. Критикувати зараз не потрібно. Хто мав зізнатися — не зізнався. Кому сказали — той зізнався. Але зараз це не привід для розмов. Привід для розмов — як ми будемо звідти вилазити. Тут всі втрачають. Хтось більше, хтось менше, але потрапили всі. Давайте краще думати, як з того вилізти.

 

 

— Ви були у Франції на матчах нашої збірної?

— Був, на жаль. (Сміється)

 

— На всіх трьох? Чи вистачило двох?

— На всіх трьох.

 

— Хоча б якийсь позитив Ви для себе побачили?

— Побачив…

 

— Після матчу з Німеччиною всі казали, що добре зіграли 20 хвилин, ледве не загнали німців…

— Для мене найбільший позитив: ми із дружиною і дитиною йшли, українці йшли вулицями Франції і співали гімн, синьо-жовті кольори повсюди. Напевно, для мене це найприємніше. Мій син вперше на таких форумах. Атмосфера була, звичайно, чудова, перед грою.

 

— Як давно Ви знаєте і працюєте з Мироном Маркевичем? Які у Вас стосунки, дружні?

— Так і є. Мені ця сім'я дуже близька. Я пишаюся тим, що спілкуюся із ними, тим, що вони приїжджають до мене в Іспанію відпочивати на море, що я приїжджаю до них. Мене у Львові завжди раді бачити. Для них мені завжди хочеться найкращого.

 

— Мирон Богданович зараз залишився без роботи. Як Ви вважаєте, ця творча відпустка в нього не буде довгою? Як він сам налаштований?

— Тут не потрібно бути великим експертом, щоб розуміти, що такий тренер довго без роботи сидіти не буди. Звісно, якщо він сам не захоче.

 

— В Україні є клуби, в яких би він міг працювати? Є команди, які могли б зацікавити його, не беручи до уваги «Динамо і «Шахтар»?

— На даний момент ні.

 

— Потрібна пропозиція з-за кордону, правильно?

— Перш за все ми будемо чекати, коли оголосять головного тренера національної збірної. Для будь-якого агент це лотерея, це казка — коли твій клієнт, друг, тренер працює в європейському чи навіть не європейському клубі. Коли піде питання про Україну, тут не потрібно думати про гроші, усі гроші не заробиш. Я думаю, що Мирон Богданович своїми вчинками довів, ще я не народився, що для нього гроші не є головним у житті. Якщо він буде розглядати клуби, то, звичайно, це буде після того, як федерація прийме рішення по головному тренеру.

 

— Сам Мирон Богданович, коли його запитали стосовно тренерства збірної, сказав, що тренером буде Шевченко, це гарна кандидатура. Думаєте, він трохи лукавив? Він сказав, що для нього це пройдений етап…

— Мирон Богданович — професійна людина. Хто би не став тренером, він як українець буде підтримувати його і вболівати за нього, це нормально. Я так само буду робити.

 

— З Андрієм Шевченком він би міг працювати в збірній, як працював Михайло Фоменко?

— А чому б ні? При правильному підході, суміші досвіду, розуму і амбіційності звичайно.

 

— Чи слідкуєте ви за ситуацією в «Карпатах» зараз? Я вже збився рахувати, скільки тренерів вони змінили за міжсезоння. Який розвиток клубу? Які зараз пріоритети у команди?

— Зараз, якщо чесно, я не знаю. Сподіваюся, що все у них буде добре. Але коли я раніше спілкувався з Петром Петровичем Димінським, де в чому він хотів почути мою думку, моє бачення ситуації. Звичайно. Беньо і Йовичевич дали певний результат. Хто там повпливав на його думку, хто втрутився в ту ситуацію — тут вже не мені судити. Я думаю, що вболівальники у Львові краще знають ситуацію. Я як футбольна людина хочу краще. Не тільки для «Карпат», а й для всього українського футболу. Якщо спитають мою думку, звернуться до мене за консультацією чи допомогою — я завжди відкритий. Зараз мода на те, щоб продати. Колись була мода на те, щоб купити, а зараз — на те, щоб продати. Не буду приховувати, виходили на мене власники деяких клубів з проханням допомогти їм продати. У мене завжди відповідь проста: «Якщо хочете продати в Європу — зробіть мені європейський продукт. То давайте я вам спочатку привезу іспанських тренерів чи бельгійських, німецьких, а через декілька років поговоримо». Зараз потрібні дійсно кардинальні рішення в українських клубах.

 

— Як Ви думаєте, в «Карпатах» не шкодують, що не продовжили контракт з Йовичевичем? Все-таки молодь почала зростати при ньому…

— Я не знаю, шкодують чи ні. Я як бізнесмен, коли щось роблю, не оглядаюся назад. Прийняв рішення, зробив, пішов далі.

 

— З ким із керівників українських клубів Ви знайомі?

— З половиною точно. Не потрібно, я думаю, називати.

 

— В одному інтерв'ю, я прочитав, ви казали, що пропонували Карлоса Бакку «Динамо» і «Шахтар», але він не зацікавив…

— Не тільки Бакку.

 

— Розкажіть…

— Це дійсно моя фраза, але яка була вирвана з контексту. Там було інтерв'ю про зовсім інші питання. Це було як наведення невеликого прикладу. Я нещодавно зустрічався зі своїми французькими партнерами, вони кажуть: «Ми чули, що в Україні як знаєш, кому дати відкат — то можеш і корову трьохногу привезти». Зараз інша ситуація. Зараз тих корів потрібно позабирати. Ті, хто до мене звертався, в цьому я вам не помічник. Я міг би, як кажуть, зловтішатися з тієї ситуації в клубах, але воно мені не потрібно, я дивлюся в майбутнє. Мені 36, по іспанському законодавству ще 29 років мені потрібно тяжко працювати. Я хочу пропрацювати, займаючись улюбленою роботою, і гідно. Відповідно, я завжди шукаю і позитив, і конструктив. Ваші проблеми ви вирішуєте самі, а в майбутньому, якщо хочете, давайте будемо займатися спільними проектами. Така в мене думка.

 

— Ситуація в українському футболі зараз буде стимулом для гравців виходити із зони комфорту, професійно розвиватися?

— Хто ще не мільйонер — так.

 

— Думаєте, мільйонери вже не будуть зриватися з місць?

— Так здається, що в Європі гроші на деревах ростуть. В Європі в три рази менше зарплата, треба в два рази більше працювати. Тому про що ми говоримо? Всім все зрозуміло.

 

— Ви казали, що Іспанія не вийде з групи на чемпіонаті світу. А перед чемпіонатом Європи писали листи друзям? Які були прогнози на Іспанію?

— Тут чисто футбольне питання. В сучасному футболі є багато статистики. В принципі іспанці, італійці пішли далі. Не цікава їм та статистика, вони з тієї статистики придумали відповідні формули, індекси. Є індекс ініціативи гри, тобто перед зустріччю з наступним суперником визначається, хто буде мати ініціативу. Навіть не володіння м'ячем, а по чиєму сценарію піде гра. Ми дивилися, в принципі вищий індекс був в Італії.

 

— Чому так?

— Тому що, по-перше, ламати завжди легше, ніж будувати. Розуміємо, у чому філософія іспанського футболу, і розуміємо, у чому була філософія італійської збірної. Якщо я не помиляюся, здається, більше 80-ти довгих пасів Іспанія зробила за цей матч. Нападник Пеле ідеально зіграв, по ньому можна писати книжку, як він Бускетса переграв. Бускетс випав, вихід з оборони через короткий пас не пішов, тобто вже не пішла гра за їхнім сценарієм. Збірна Іспанії, як і «Барселона», добивали суперника тим, що вони бігали набагато менше. В середньому за тайм команда суперника пробігає на 15-16 кілометрів більше, граючи проти іспанців. В цьому матчі, здається, італійці не сильно набігалися, вони не були виснажені, не було швидкого руху м'яча. Значить, гра пішла за сценарієм італійців. Я би навіть не сказав, що тут іспанці погано зіграли. Я би віддав заслугу італійцям, вони дійсно чітко, грамотно зіграли. Це сучасний футбол. Той же останній чемпіонат світу в Бразилії показав напрямок футболу. Розумні люди подивилися і зрозуміли. Майстерність, «тікі-така» — це все добре, але тактика і дисципліна поб'ють будь-який клас. Чому такі тренери, як Емері чи Гвардіола кожен рік змінюють тактику? «Севілья» три кубки виграла з трьома різними тактиками, зовсім інша модель гри була. Завжди легше на суперника налаштуватися, коли він постійно однаково грає. Десь, можливо, у чомусь і є провина, незважаючи на те, що я у близьких, дуже добрих стосунках із дель Боске, тут треба бути об'єктивними, десь він не мав плану B. Можливо, у нього не вийшло, не встиг перебудуватися, це футбол.

 

— Фінал Португалія — Франція. Ви кажете, що будь-яка тактика може побити клас. Як буде складатися фінал, на Вашу думку? У кого буде ініціатива?

— Є такий вислів в Іспанії, що французи, якщо хочуть виграти — організовують чемпіонат у себе. Був би цей чемпіонат на іншій території — можливо, я би насмілився прогнозувати. Від лідерів залежить. Той же Роналду може витягнути з Нані. Я не гравець, я в житті не зробив жодної ставки.

 

Спілкувався Сергій ЦИБА, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО

 

Читайте також:

Ніна УМАНЕЦЬ: «В Україні кожен тренер — Бетховен»