Програти самому собі, або Чому збірна України так рано залишила Євробаскет
21 июня 2017 admin 0 Comments
Sport Arena виділяє головні причини раннього вильоту збірної України на жіночому Євробаскеті.
Мінімально вдалим виступом команди Володимира Холопова на турнірі в Чехії вважалось потрапляння в топ-6 команд, тобто путівка на чемпіонат світу. Проте у цієї команди був потенціал добитись більшого, який вона не змогла використати, програвши Словаччині.
Тренер не зміг достукатись до команди у найважливіший момент
Якби там все не закінчилось, але у поразці завжди буде винним тренером. Справедливо буде, якщо він відразу візьму вину на себе. Вішати усіх собак на Володимира Холопова немає ніякого сенсу.
Він добре пройшов з цією командою відбірковий турнір, вигравши усі шість ігор. За його роботи України перетворилась на одного з фаворитів фінальної частини та почала не тільки мріяти, а цілком реально розраховувати на успіх. Проте на самому турнірі Холопов допустив декілька помилок.
Якщо говорити точніше він не стільки допустив їх, скільки не зумів уникнути.
Після завершення гри зі Словаччиною головний тренер неодноразово сказав, що передбачив такий результат за день до того після перемоги над Угорщиною. «Зі вчорашнього дня я налаштовував дівчат на одне: щоб вони не розслаблялися. І це не допомогло». Вболівальники, журналісти та якісь там експерти можуть просто передбачати проблеми у грі команди, а от тренер повинен їх виправити.
І тут треба повернутись до ще одного цікавого моменту, про який говорив сам Холопов ще напередодні турніру – йому непросто дається робота з жінками. Коли у відбірковому раунді команда збиралась на декілька днів, то все було чудово, але різниця у роботі з клубною командою та збірної не тільки у щоденній роботі, але й у щоденному перебуванні поряд з командою.
У Холопова був досвід роботи в Авангарді протягом року, але у збірній виникли свої моменти з контролем настрою та відповідальності. Безумовно, не обійшлося й без тактичних прорахунків, але це також йшло від того, що тренер не зміг достукатись до команди та змусити її грати за своїми принципами.
Дуже показовий момент був у другій чверті, коли після одного з тайм-аутів треба було доводити атаку до кидка з кута, але замість того тричі приймались зовсім інші рішення.
Є речі, за які повинен відповідати тренер.
Провал Дандри Мосс
На відміну від інших команд, які шукають в легіонері зірку, лідера та першу опцію в атаці, Україна все це має завдяки Аліні Ягуповій. До характеристик першого номеру для цієї команди входили: досвід, вміння виводити м’яч, допомога в захисті та розвантаження Ягупової.
До початку Євробаскету Дандра Мосс відповідала усім цим характеристикам. Але ігри в Чехії виявились повним провалом досвідченої та досить вмілої американки.
Загалом за чотири гри вона набрала тільки 9 очок. Це лише перше, що відразу кидається в очі. За цим статистичним показником, на який відразу звертають увагу, ховається багато інших невдач. Після гри проти Словаччини Холопов, який до того старався оминати тему Мосс та сподівався на її прогрес протягом турніру, не витримав.
Навіть якщо Мосс не набирає очки, то нічого страшного в цьому немає. Вона не повинна тягнути команду за собою, якщо є Ягупова. Але американка нічим не допомогла. Важливо було, щоб вона грала у захисті, мінялась гравцями та постійно добігала. Саме гру Моссу захисті Холопов назвав провалом.
Крім того, Мосс нічим не допомогла в атаці. Після провального матчу з Іспанією в її діях відчувалась невпевненість. Дуже погано, коли перший номер команди боїться взяти гру на себе. З Угорщиною у деяких ситуаціях Мосс просто не хотіла кидати по кільцю, навіть якщо у неї залишався м’яч в останній атаці четверті. Зі Словаччиною показовими були відриви 2 в 1, коли вона перекладала відповідальність на партнера, навіть не наблизившись до суперника.
Зрештою в грі проти Словаччини все завершилось черговим нулем в графі очки та мінусом в ефективності. Два очки за три гри після стартового поєдинку з Чехією, провал в захисті та у організації атак – Мосс стала головним розчарування ледь не всього турніру.
Відсутність центрової
Навіть коли Таїсія Удоденко провела два чудових поєдинки проти Чехії та Іспанії, зробивши два дабл-дабли з сильною грою у захисті проти сильних центрових, вона відмовлялась говорити, що звикла до нової ролі.
У попередній заявці збірної з 25-ти гравців було вдосталь центрових, проте жодна з них до команди так і не доїхала. Найбільшою втратою варто вважати Катерину Бережинську, на яку розраховував і Холопов, і команда, проте у неї, як виявилось, не вистачало мотивації та заряду на боротьбу.
От і вийшло, що в офіційній заявці команди на турнір не було жодної номінальної центрової. Більшість ігрового часу у цій ролі грала Удоденко, частіше за всіх її замінювала Ольга Мазніченко. Але жодна з них не вміє настільки добре захищатись під кошиком, а проти сильних та добре організованих суперниць брати самими лише розмірами не завжди просто.
У грі проти Словаччини Удоденко виглядала втомленою та фізично не готовою грати у такий баскетбол з постійними змінами та рухом під щитом. А Мазніченко просто з самого початку не могла знайти себе на турнірі як в атаці, так і особливо в захисті, де часто відкривала фарбу.
От і вийшло, що незважаючи на те, що Удоденко стала головним відкриттям турніру в складі команди, граючи на позиції центра, саме центрової Україні й не вистачило.
Травма Олесі Малашенко
Багато хто любить рейтинги та чітке розставляння гравців за ними. У цій збірній Україні саме Малашенко має вважатись другою опцією в атаці відразу за Ягуповою: вона вміє набирати очки різними способами, як з середньої дистанції, так під щитом.
Малашенко дуже хотіла поїхати на турнір, заради цього спішила з одужанням після травми. У збірній на неї також дуже розраховували та чекали до останнього. Проте саме лише бажання не може замінити об’єктивні чинники цієї ситуації.
Олеся не змогла набрати належну фізичну форму, у неї були проблеми з рішеннями та точністю кидків, після чого вона злегка закрилась у собі та занадто переживала. Гра проти Угорщини могла бути переломним моментом, проте кілька невдач на початку повернули Малашенко до внутрішніх проблем.
У своїй найкращій формі вона б точно стала важливим фактором у грі команди.
Відсутність резерву та плану С
Не сказати, що Україна якось погано підготувалась до своєї гри. У Холопова був план А – плеї. Він багато говорив про це до початку турніру, вимагав у гравців вчити комбінації. Проте слабка гра Мосс на позиції плеймейкера та проблеми з точністю кидків у неї ж, Малашенко та Мазніченко призвели до того, що комбінації навіть якщо й працювали, то не завершались набраними очками.
Планом В завжди була Аліна Ягупова. Як тільки треба було доганяти чи хутко набирати очки, лідер збірної України вмикала свій режим суперзірки та робила свою справу. Так було проти Чехії, Іспанії та навіть у третій чверті проти Словаччини. Проте Ягупова все одно не робот, який може кожної чверті набирати 15+ очок.
І виходить, що план А не працював у повну силу, план Б – індивідуальні дії одного гравця, що після 7 хвилин інтенсивної гри просто видихався. Не було плану С чи якогось способу набирати ще очки.
Україні не вистачило ротації. Анна Зарицька та Дар’я Завідна поїхали грати за збірну 3 на 3, незважаючи на те, що у команди не було гарних скорерів на позиції третіх номерів. Відлучення Зарицької пояснили тим, що вона більше думала про своє майбутнє весілля, ніж про збірну. Але хіба тоді не можна було повернути Завідну?
Україні не вистачило швидкого мобільного гравця на позиції третього номера, яка б з лави принесла очки. Безперечно, цього б не треба було, аби хоча б свій звичний рівень показали Мосс, Малашенко та Мазніченко.
Остання гра на турнірі показала, що Україна дійсно приїхала грати ввосьмеро, а то і менше, зважаючи на практично повну відсутність на майданчику Аріни Білоцерківської в другій половині гри зі Словаччиною. Молоді Віта Горобець та Ольга Яцковець ще не готові до ігор такого рівня, у Людмили Науменко своя роль в команді, а 00:00 Євгенії Спітковської у цій грі показник того, чому в команді Мосс та наскільки Холопов довіряє іншим першим номерам.
Можливо, з Бережинською, Зарицькою чи ще одним гравцем все б склалося інакше. Але це марна справа серйозно говорити, розпочинаючи фразу з «якби». Досягати успіху приїхала саме ця команда, у цьому складі вона могла розраховувати на більше, ніж виліт у матчі за чвертьфінал. Не можна програти тими, кого нема в команді.
Психологічний момент
Особливості українського менталітету були описані в іншому тексті щодо виступу цієї команди. Саме психологічний фактор завадив Україні обіграти Словаччину, більш слабку команду. Але проблема в тому, що всі ці проблеми з настроєм можна було компенсувати за рахунок демонстрації просто своєї гри. Але у команди не вийшло зробити цього. Як не виходило майже протягом всього турніру, незважаючи на великий потенціал цієї збірної загалом.
Насправді було враження, що цю збірну України може зупинити тільки одна команда. Вона її і зупинила. І це не Словаччина.