Олександр Сніжко – герой 7-го туру у Другій лізі
25 августа 2017 admin 0 Comments
76 Украина
В избранное
25 августа 2017, 0:54
Олександр Сніжко – герой 7-го туру у Другій лізі
SPORTARENA.com
Олександр Сніжко – герой 7-го туру у Другій лізі
https://sportarena.com/wp-content/uploads/2017/08/best2_7-2.jpg
Sport Arena представляє інтерв’ю з півзахисником СК Дніпро-1 Олександром Сніжком, якого наш сайт спільно з ПФЛ визнав героєм сьомого туру Другої ліги
…
- Vkontakte
- Google Plus
Sport Arena представляє інтерв’ю з півзахисником СК Дніпро-1 Олександром Сніжком, якого наш сайт спільно з ПФЛ визнав героєм сьомого туру Другої ліги
Ярослав Кроха, Sport Arena
Цей 21-річний півзахисник не часто забиває сам, зате із задоволенням ділиться м’ячем із партнерами навіть у найвигідніших для удару позиціях.
Приміром, у поєдинку останнього туру чемпіонату другої ліги, в якому Дніпро-1 розгромив Реал Фарму 4:1, Сніжко не забив жодного. Натомість віддав три результативні передачі. За що й був визнаний Sport Arena спільно з ПФЛ Героєм сьомого туру.
— Олександре, досі ви виступали виключно за команди Першої ліги. Як прокоментуєте зниження кар’єрного росту?
— Особливої різниці не бачу, просто в якихось моментах люди можуть якісніше прийняти рішення. А так, в принципі ми зіграли сім турів і суперники тут зібралися, з якими було непросто. Той же Металіст, Таврія, Дніпро, з Нікополем невдало зіграли. Є команди, які можуть гідну конкуренцію скласти.
— Реал Фарма — міцний опонент, у минулому сезоні посів п’яте місце, а ви так багато їм забили. Настільки сильнішими були?
— Велику роль зіграло налаштування. Отримали ляпаса від Нікополя і всі були мотивовані на матч з Реалом Фармою. Плюс м’яч по полю ковзав, все швидко відбувалося, велику роль зіграв і швидкий гол.
— Як загалом оціните силу твоєї команди? Багато хто називає вас головним фаворитом ліги.
— Наше завдання – підвищення в класі, не потрібно приховувати, це так і є. Ми ставимо перед собою таке завдання, і керівництво його озвучує. Повинні виходити на матчі і грати першим номером.
— Ви новачок у команді, але судячи з пасів, порозуміння з партнерами вже повне?
— Потихенько розумієш вимоги, плюс є досвідчені люди, які можуть допомогти порадою. Сергій Кравченко підказував, і з Владиславом Войцеховським на тренуваннях обговорювали моменти. Так і вийшло.
— Ви дебютували за Дніпро-1 у матчі Кубка проти Буковини (5:0), вашої колишньої команди. Що відчували?
— Навіть не знаю. Як дізнався про суперника, здивувався, мабуть, це невипадково було. Я вийшов хвилин на 20, був епізод з пенальті, хотів пробити, але звісно не святкував би. Рік у Чернівцях провів, гарні стосунки залишилися з партнерами і керівництвом. Було приємно зустрітися.
— А хто конкретно покликав із Буковини до Дніпра-1?
— Я розмовляв із Дмитром Станіславовичем Михайленком, і був контакт із Андрієм Русолом.
Читайте також:
— Міняти команду, яка хоч і вилетіла з Першої ліги, але була більш досвідченою, на новачка другого дивізіону – вельми ризиковано. Чи не боялися?
— Побоювання завжди є, та в мене був час подумати, і футбольні люди, і родина допомагали приймати рішення. Гадаю, не помилився, думаю і надалі такий рівень показувати.
— До Дніпра вас, як свого, запрошували, адже ви пройшли школу Кривбаса, академію Дніпра?
— Саме так.
— А в Дніпро Поклонського не кликали?
— А у них, якщо не помиляюся, був бан на трансфери. Так що не могли навіть.
— Розкажіть нарешті, як же ви потрапили до ДЮСШ Кривбас, народившись у Запоріжжі?
— Кілька разів їздив на оглядини, я трохи відставав, оскільки лише у 9 років пішов на футбол, а хлопці з 6-7 займалися. Першого разу погано склав тести, а потім приїхав і вже показав нормальні результати. Опинився в Кривбасі, і пройшов шлях до 16 років.
— Влітку 2011-го вас забрали до Дніпра. Насильно чи бігли підстрибом?
— Якось ми грали матч в Дніпропетровську, там люди дивилися з Дніпра, сказали, що я виділявся. І хотіли б бачити мене у себе. Явирішив поїхати на оглядини, тренувався там 70 днів, потім сказали, що я залишаюся.
— До якого тренера потрапили у знаменитій академії?
— У мене були наставниками Ігор Васильович Товкач і Володимир Іванович Кузнецов. З ними перший рік провів.
— Хто з відомих нині футболістів був вашим однокласником?
— Ігор Когут, Владислав Кочергін — це мабуть найвідоміші, пограли в Прем’єр-лізі.
— Закінчивши школу, без проблем потрапили до команди U-19?
— Тоді її тренував Поклонський, там помінялися тренери, і він прийняв команду. Ми коли поїхали на фінал ДЮФЛУ останній рік, U-17, він там був деякий час і дивився людей з команд. І нас чоловік 11 потрапило до нього. Не можу сказати, що легко, всі намагалися і доказували. Можу сказати тільки спасибі, зіграв велику роль у моєму становленні.
— Чому ж якраз на 19-річчя довелося піти з Дніпра до криворізького Горняка?
— Виходить, я не міг грати за U-19, а дубль Дмитра Станіславовича вже був сформований. Це не було моєю ініціативою, довелося.
— Перша ліга зустріла привітно чи вороже?
— Ще Поклонський тоді казав, що «Перша ліга – це дорослий футбол, силовий, перший час на ейфорії можеш проявити себе, а потім по ходу сезону тяжко буде». Так і сталося, спочатку потрапляв до заявки, потім ні.
— І зіграли у підсумку в сезоні-2015/16 лише в одному поєдинку, та й то 36 хвилин.
— Я періодично просто сидів в заявці, але не грав, через товариські матчі потрібно було доводити. Проте розумію, що пройшов гарну школу, і потім в Буковині було легше грати.
— Що сталося з Гірником? Команда знялася з чемпіонату першої ліги, бо просто закінчилися гроші?
— Нам реальних причин ніхто не казав.
— Зате в минулому сезоні ви вже награлися донесхочу. До Чернівців Сергій Шищенко покликав?
— Нас троє з того Гірника пішло до Буковини, вони старші мене і спитали, чи не хочу продовжити виступи у Першій лізі. Я сумнівався, тому що не дуже вдалий рік у Гірнику видався, але я хотів спробувати сили в Першій лізі.
Тоді ще був тренером Руслан Мостовий, і якраз я гарно себе в першому товариському матчі проти Поділля проявив: забив двічі і передачу віддав. І того ж дня прийшов Шищенко, він бачив цей спаринг, я був на оглядинах ще кілька днів, і потім вже домовилися підписати контракт. Але потрібно було доводити, спочатку на заміни виходити. Вийшов проти Тернополя на заміну, проявив себе і потім вже грав.
— Чим запам’ятався час, проведений на Західній Україні?
— Сподобалась культура, місто, менталітет. Місто компактне, все добре було. Я отримав гарну школу особливо за перші півроку, коли грав у Шищенка. Зараз я в Дніпрі, і у них із Дмитром Станіславовичем схожа модель гри,тож деякі моменти я роблю, як раніше, платформу, щоб грати тут, я отримував у Шищенка.
— Всі вимоги Михайленка виконуєте, він задоволений вами?
— Ніколи не можна повністю бути задоволеним, в якісь моменти він вказує, що потрібно робити. Ось навіть остання гра, в плані результативних передач добре, але були моменти, де я сам розумію, що міг краще зіграти.
— Тренер не просить частіше бити по воротах, забивати?
— У нас були матчі, де потрібно було менше катати м’яча, а просто навантажувати воротаря, але ми цього не робили. Звичайно, вже працюємо над цим, і звертаємо увагу. Все приходить з часом і впевненістю, сподіваюся, будемо більше бити з-за меж штрафного і голи прийдуть.
— Навіть у матчах дитячо-юнацької ліги ви не виділялися результативністю: лише 10 голів у чотирьох чемпіонатах.
— Раніше я все одно віддавав передачу, навіть там, де непотрібно було.
— Посеред минулого сезону ви казали: хоч би один забити. Забили. А в нинішньому чемпіонаті скільки хотілося б?
— Якомога більше, конкретної цифри не можу сказати. В минулому сезоні для впевненості хотів перший м’яч забити, жаль, що тільки наприкінці зумів.
Бліц
• Народився у Запоріжжі.
• Мій перший тренер – Михайло Іванович Друзь
• Мені з дитинства подобається Манчестер Юнайтед, моя перша футбольна форма була. Ще Ювентус імпонує. Ось ці два клуби. З гравців раніше Мессі подобався, зараз вже більше по позиції звертаю увагу. Озіл дуже подобається, Сергій Кравченко рекомендував звернути увагу на Давіда Сілву, останнім часом переглядаю його дії.
• Останній рік намагаюся більше літератури почитати і англійську мову підтягнути. Старші люди кажуть, це знадобиться.
• Авжеж, мрія є. Я б хотів залишити слід в українському футболі, щоб могли згадати з часом. Така мрія повинна бути у кожного, дай Бог, щоб вийшло вище, дорости мінімум до Прем’єр-ліги. Залежить від бажання і того як будеш прогресувати.